Анафілаксія (від греч.(грецький) ana- — знов і aphylaxía — беззахисність), патологічний процес, що розвивається у людини або ссавця тварини при введенні в організм, зазвичай минувши травний тракт, чужорідних речовин, частіше за білкову природу — антигенів (анафілактогенов); одна з форм алергії . Перше вступ анафілактогена в кров викликає вироблення специфічну по відношенню до нього антитіл, що протікає без видимих клінічних проявів. Через 6—12 днів після введення анафілактогена у людини розвивається стан підвищеної чутливості (сенсибілізація) до цього анафілактогена, що зберігається надовго, інколи — на все життя. Повторне введення того ж анафілактогена після встановлення сенсибілізації приводить до швидкого (через декілька секунд або хвилин) розвитку анафілактичної реакції. Найбільш типовий прояв А. — анафілактичний шок,сироваткова хвороба, феномен Артюса і ін. Анафілактичний шок характеризується різким падінням кров'яного тиску, збудженням з подальшим пригнобленням центральної нервової системи, бронхоспазмом, порушенням сердечної діяльності; смерть може настати в зв'язки з паралічем дихального центру. Анафілактичний шок у людини буває рідко; він може виникнути після повторного введення лікувальних сироваток (протидифтерійною, протиправцевою), рідше за деякі ліки (Пеніцилін і ін.), частіше при введенні сироваток і вакцин розвивається сироваткова хвороба. феномен Артюса — місцева А. — різка запальна реакція з набряком і навіть омертвінням тканини в місці повторних введень білків. Якщо організм справляється з анафілактичним шоком, в нім відновлюється стан, який був до встановлення сенсибілізації, — розвивається десенсибілізація, або антианафілаксія. Десенсибілізації можна досягти (без анафілактичного шоку), якщо ввести дуже невелику кількість білка, що викликав сенсибілізацію. Цим методом, запропонованим російським ученим А. М. Безредка, користуються для профілактики анафілактичних реакцій. При призначенні лікувальних сироваток заздалегідь вводять внутрішньом'язовий 0,5—1,0 мл ( см 3 ) цієї сироватки, останню дозу через 1—2 години.
При лікуванні А. використовують адреналін, ефедрин, гормональні препарати, антигістамінні засоби.
Літ.: Успенське Ст І., Гістамін, М., 1963; Mechanism of cell and tissue damage produced by immune reactions, ed. by P. Grabar and P. Miescher, Basel — Stuttgart, 1961.
