Сироваткова хвороба, прояв алергії до чужорідних білок, що містяться в гетерогенних (зазвичай з крові коней) сироватках. Виникає після парентерального (шляхом ін'єкцій) введення сироватки з метою серопрофілактики або серотерапії . Інкубаційний період при первинному введенні сироватки 7—12 сут, при повторному значно менше. С. би. виявляється підвищеною температурою тіла і висипом (починаючи з місця введення препарату, з поширенням по всьому тілу), який супроводиться свербінням, припуханням лімфовузлів, суглобів, інколи проносом. Тривалість захворювання від декількох ч до 2 тижнів, результат, як правило, сприятливий. Лікування: антигістамінні препарати (димедрол і ін.), теплі ванни, обтирання саліциловим спиртом; при важкій течії — кортикостероїди; у легких випадках лікування не потрібне. Профілактика: дотримання методики введення гетерогенних сироваток (після внутрішньошкірної проби на чутливість до даного білка); обмеження вживання протиправцевої сироватки (дорогою імунізації населення проти правця і введення при травмах лише правцевого анатоксина); заміна гетерогенних сироваток імуноглобулінами (див. Сироватки імунні ) з крові людини; вживання протівогистамінних препаратів перед введенням гетерогенної сироватки при підвищеному ризику (повторне введення препарату і т. п.) виникнення С. би.
Літ.: Іванов ф. До.. Сироваткова хвороба і побічні ускладнення при лікуванні антибіотиками, М., 1967.
