Алфавіт [греч. alphábētos, від назв перших двох букв грецького А. — альфа і бета (новогреч. — вита); аналогічно: азбука — від аз і буки], сукупність графічних знаків — букв (наприклад, латинський, російський А.) або складових знаків (наприклад, індійський А. деванагарі), розташованих в традиційно встановленому порядку. А. виникли в кінці 2-го тис. до н.е.(наша ера) в прадавніх звукових системах листа — угарітськой і Фінікією; раніше, мабуть, існувала система перерахування єгипетських ієрогліфів. Більшість сучасних буквених і деяких складових А. походить від Фінікії А. через посредство арамійського (єврейський, арабський А.), грецького А. (латинський, грузинський, вірменський, славяно-кирілловський А.) і ін. Більшість сучасних національних систем листа базуються на А.: 1) латинському — системи листа всіх народів Америки і Австралії, більшості народів Європи і деяких країн Азії і Африки (наприклад, Туреччина, Індонезія); 2) славяно-кирілловськом— системи листа більшості народів СРСР (окрім Литви, Латвії, Естонії, що використовують латинський А., і Вірменії, Грузії, що мають свої національні А.), болгарський і сербський лист; 3) арабському — системи листа всіх арабських країн, а також Ірану, Афганістану, Пакистану і китайської провінції Синьцзян; 4) індійських складових, вживаних багатьма народностями Індії. Див. також: Арабський лист . Вірменський лист, Грецький лист, Грузинський лист, Єврейський лист, Індійський лист . Корейське лист . Латинський алфавіт, Російський алфавіт, Японський лист .
Літ.: Струве Ст, Походження алфавіту, П., 1923; Георгиев Ст, Походження алфавіту, «Вопр. мовознавства», 1952 №6; Яковлєв Н. [Ф.], Математіч. формула побудови алфавіту, в сб.(збірка): Культура і писемність Сходу, кн. 1, М., 1928; Істрін Ст А., Виникнення і розвиток листа, М., 1965; Дірінгер Д., Алфавіт, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963; Cohen М., L''écriture, P., 1953; Gelb I. J., A study of writing, Chi., 1952; Jensen Н., Geschichte der Schrift, Hannover, 1925.
