Грузинський лист
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Грузинський лист

Грузинський лист, самостійна система листа, обслуговуюча грузинську мову. Національна традиція відносить її виникнення до часу царювання Фарнаваза (3 ст до н.е.(наша ера)).

По новітніх дослідженнях, Р. п. генетично пов'язано з різновидом східноарамійського листа (періоду еллінізму), від якого походить ряд письмен народів Сходу. Надалі, в результаті тієї, що християнізує Грузії арамійська основа піддавалася трансформації під впливом грецького листа (мінялися надсилання листа, порядок букв в алфавіті), вводилися знаки для позначення голосних, які частково були запозичені з грецької мови.

  Прадавніми пам'ятниками Р. п. є написи з Іудейської пустелі в Палестині (близько 433 н.е.(наша ера)), Болніси (493), Джварі (на рубежі 6—7 вв.(століття)), палімпсести (5—7 вв.(століття)), прадавній датований рукопис (864) з монастиря св. Катерини на півострові Синайськом.

  В процесі розвитку були вироблені 3 основних форми Р. п., що сильно відрізняються один від одного: заголовне (мтаврулі), або статутне, лист, що характеризується округлістю форм(тому носить також назву мгргловані — «округле») і однаковим розміром букв (за деяким винятком), був поширений до 9—10 вв.(століття); рядковий лист (нусхурі), що набув широкого поширення в текстах 9—11 вв.(століття) і подальшого періоду, що відрізняється від статутного листа незграбністю ліній і різним по висоті розміром букв; світське (в протилежність двом попереднім, званим хуцурі, - церковними), або військове (мхедрулі), лист, що засвідчений в 11 ст і уживалося в канцеляріях, в текстах світського вмісту, приватному листуванні, характеризується різним розміром вертикальних стволів, подібно нусхурі, і округлістю форм.

  Новогрузінськоє лист, розвинувшись з рядкового листа, з введенням книгодрукування (1709) стабілізується і набирає остаточного вигляду. Сучасне Р. п. засноване на строгому фонологічному принципі (кожній фонемі відповідає певна графема) і містить 33 знаки (5 для голосних і 28 для приголосних). Заголовні букви в друкарських текстах, як правило, відсутні.

  Літ.: Церетелі Р. Ст, Армазськоє лист і проблема походження грузинського алфавіту, в збірці: Епіграфіка Сходу, кн. 2—3, М. — Л., 1948—49; його ж, Прадавні грузинські написи з Палестини, Тбілісі, 1960.

  Р. Ст Церетелі.

Мал. до ст. Грузинський лист.