Грузинський лист, самостійна система листа, обслуговуюча грузинську мову. Національна традиція відносить її виникнення до часу царювання Фарнаваза (3 ст до н.е.(наша ера)).
По новітніх дослідженнях, Р. п. генетично пов'язано з різновидом східноарамійського листа (періоду еллінізму), від якого походить ряд письмен народів Сходу. Надалі, в результаті тієї, що християнізує Грузії арамійська основа піддавалася трансформації під впливом грецького листа (мінялися надсилання листа, порядок букв в алфавіті), вводилися знаки для позначення голосних, які частково були запозичені з грецької мови.
Прадавніми пам'ятниками Р. п. є написи з Іудейської пустелі в Палестині (близько 433 н.е.(наша ера)), Болніси (493), Джварі (на рубежі 6—7 вв.(століття)), палімпсести (5—7 вв.(століття)), прадавній датований рукопис (864) з монастиря св. Катерини на півострові Синайськом.
В процесі розвитку були вироблені 3 основних форми Р. п., що сильно відрізняються один від одного: заголовне (мтаврулі), або статутне, лист, що характеризується округлістю форм(тому носить також назву мгргловані — «округле») і однаковим розміром букв (за деяким винятком), був поширений до 9—10 вв.(століття); рядковий лист (нусхурі), що набув широкого поширення в текстах 9—11 вв.(століття) і подальшого періоду, що відрізняється від статутного листа незграбністю ліній і різним по висоті розміром букв; світське (в протилежність двом попереднім, званим хуцурі, - церковними), або військове (мхедрулі), лист, що засвідчений в 11 ст і уживалося в канцеляріях, в текстах світського вмісту, приватному листуванні, характеризується різним розміром вертикальних стволів, подібно нусхурі, і округлістю форм.
Новогрузінськоє лист, розвинувшись з рядкового листа, з введенням книгодрукування (1709) стабілізується і набирає остаточного вигляду. Сучасне Р. п. засноване на строгому фонологічному принципі (кожній фонемі відповідає певна графема) і містить 33 знаки (5 для голосних і 28 для приголосних). Заголовні букви в друкарських текстах, як правило, відсутні.
Літ.: Церетелі Р. Ст, Армазськоє лист і проблема походження грузинського алфавіту, в збірці: Епіграфіка Сходу, кн. 2—3, М. — Л., 1948—49; його ж, Прадавні грузинські написи з Палестини, Тбілісі, 1960.
