Латинський алфавіт , історично — відгалуження етруського алфавіту, події, у свою чергу, з грецького. Виникнення Л. а. відносять до 7 ст до н.е.(наша ера) Надсилання листа первинно справа наліво і — через рядок — зліва направо (т.з. бустрофедон), після 4 ст до н.е.(наша ера) — зліва направо. Назви букв (be, de, ef і т. д.) не семітсько-грецькі (за винятком jod, zet, ypsilon), а або запозичені у етрусків, або є оригінальним винаходом. Форма знаків в основному встановилася в 1—5 вв.(століття) н.е.(наша ера) Первинний алфавіт — 20 букв: А B C D E F H I ДО L M N O P Q R S T V X: буква З уживається для позначення до і g, звук до може записуватися як З, До, Q. Близько 230 до н.е.(наша ера) введена буква G, майже одночасно упорядковується вживання З, До, Q: З — найбільш загальне позначення для до, Q — перед u, До — зберігається лише в декількох словах. Букви Y і Z вводяться на початку 1 ст до н.е.(наша ера) для слів грецького походження. Т. о. встановлюється алфавіт з 23 знаків. Регулярне вживання букв J (на відміну від 1), U (на відміну від V і W відноситься лише до епохи Відродження. Починаючи з епохи раннього середньовіччя Л. а. обслуговує багато мов Європи, а в новий час — ряд мов Африки, Америки і деякі мови Азії.
Прописні
Рядкові
Назви
Вимова
A
B
C
D
E
F
G
H
I
K
L
M
N
O
P
Q
R
S
T
V
X
Y
Z
а
b
з
d
e
f
g
h
i
до
l
m
n
про
p
q
r
s
t
v
x
в
z
а
бе
це
де
е
еф
ге
га
і
но
ель
ем
ен
про
пе
ку
ер
ес
ті
ве
ікс
Іпсилон
зета
[а]
[б]
[ц]
[д]
[э]
[ф]
[г]
[г]
[и]
[к]
[л]
[м]
[н]
[о]
[п]
[к]
[р]
[с]
[т]
[в]
[кс]
[и]
[з], [дз]
Прим.: рядкові букви вводяться в процесі становлення національних алфавітів на латинській основі.
Літ.: Дірінгер Д., Алфавіт, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963, с. 608—15; Gelb 1. J., A study of writing, Chi., 1963; Jensen Н., Die Schrift, B., 1969.
