Латинський алфавіт
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Латинський алфавіт

Латинський алфавіт , історично — відгалуження етруського алфавіту, події, у свою чергу, з грецького. Виникнення Л. а. відносять до 7 ст до н.е.(наша ера) Надсилання листа первинно справа наліво і — через рядок — зліва направо (т.з. бустрофедон), після 4 ст до н.е.(наша ера) — зліва направо. Назви букв (be, de, ef і т. д.) не семітсько-грецькі (за винятком jod, zet, ypsilon), а або запозичені у етрусків, або є оригінальним винаходом. Форма знаків в основному встановилася в 1—5 вв.(століття) н.е.(наша ера) Первинний алфавіт — 20 букв: А B C D E F H I ДО L M N O P Q R S T V X: буква З уживається для позначення до і g, звук до може записуватися як З, До, Q. Близько 230 до н.е.(наша ера) введена буква G, майже одночасно упорядковується вживання З, До, Q: З — найбільш загальне позначення для до, Q — перед u, До — зберігається лише в декількох словах. Букви Y і Z вводяться на початку 1 ст до н.е.(наша ера) для слів грецького походження. Т. о. встановлюється алфавіт з 23 знаків. Регулярне вживання букв J (на відміну від 1), U (на відміну від V і W відноситься лише до епохи Відродження. Починаючи з епохи раннього середньовіччя Л. а. обслуговує багато мов Європи, а в новий час — ряд мов Африки, Америки і деякі мови Азії.

загрузка...

Прописні

Рядкові

Назви

Вимова

A

B

C

D

E

F

G

H

I

K

L

M

N

O

P

Q

R

S

T

V

X

Y

Z

а

b

з

d

e

f

g

h

i

до

l

m

n

про

p

q

r

s

t

v

x

в

z

а

бе

це

де

е

еф

ге

га

і

но

ель

ем

ен

про

пе

ку

ер

ес

ті

ве

ікс

Іпсилон

зета

[а]

[б]

[ц]

[д]

[э]

[ф]

[г]

[г]

[и]

[к]

[л]

[м]

[н]

[о]

[п]

[к]

[р]

[с]

[т]

[в]

[кс]

[и]

[з], [дз]

Прим.: рядкові букви вводяться в процесі становлення національних алфавітів на латинській основі.

 

  Літ.: Дірінгер Д., Алфавіт, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963, с. 608—15; Gelb 1. J., A study of writing, Chi., 1963; Jensen Н., Die Schrift, B., 1969.

  М. А. Журінськая.