Латинський союз , в давнину федерація міст Лация (сучасний Лацио, Італія), що виникла на початку 1-го тис. до н.е.(наша ера) і що налічувала, згідно античної традиції, 30 общин. Спочатку на чолі Л. с. стояла Альба-лонга, з 6 ст до н.е.(наша ера) союз очолив Рим (після руйнування ним, згідно легендарної традиції, в 7 ст Альба-лонги). Члени Л. с. мали загальні релігійні свята, союзні збори вирішували загальні питання і спори між членами Л. с. Ускладнення політичної обстановки в Римі (кінець 6 — почало 5 вв.(століття) дон. е.) в період встановлення республіки дозволило деяким латинським общинам тимчасово звільнитися від римського панування. Союз на чолі з Римом був відновлений в 493 дон. е. на умовах взаємної допомоги у війнах, участі в командуванні і розділі видобутку. У час гальської навали (390 або 387 до н.е.(наша ера)) Л. с. розпався, але в 358 до н.е.(наша ера) відновлений на вигідніших для Риму умовах і проіснував до 2-ої Латинської війни (340—338 до н.е.(наша ера)), в результаті якої був скасований.
Літ.: Неміровський А. І., Історія раннього Риму і Італії, Вороніж, 1962; Нечай Ф. М., Рим і італіки, Мінськ, 1963; Rosenberg A., Der Staat der alten Italiker, B., 1913.
