Історична школа у фольклоризмі, один з найбільш впливових напрямів російського фольклоризму кінця 19 — почала 20 вв.(століття) На відміну від міфологічної школи і теорії запозичення, І. ш. прагнула пояснити російський фольклор, спираючись на російську історію, з'ясувати, де і коли склалося те або інший уснопоетичний твір, які історичні події лежали в його основі. Прибічники І. ш. (Ст Ф. Міллер, А. Ст Марков, С. До. Шамбінаго, Би. М. і Ю. М. Соколови і ін.) обстежували пам'ятники староруської писемності, витягували багаточисельні паралелі до билинам і історичним пісням, створили історичну географію російського епосу. Вони здійснили ряд експедицій, видали коштовні збірки і зведення (збірки А. Д. Грігорьева, А. Ст Марков, Н. Е. Ончукова, Н. С. Тіхонравова і В. Ф. Міллера, В. Ф. Міллера і Е. Н. Елеонськой, зведення історичних пісень В. Ф. Міллера і ліричних пісень А. І. Собольовського і ін.).
В билинах і історичних піснях прибічники І. ш. бачили фрагменти своєрідного усного літопису; вони прагнули довести, що билини виникли в княжо-дружинному крузі. Неспівпадання історичних подій і вмісту творів пояснювалися псуванням тексту у селянському середовищі. Поетичний вміст епосу І. ш. фактично не дослідилося. І. ш. мала деякий час міжнародний авторитет і зробила вплив на діяльність учених низки країн. При всіх методологічних недоліках І. ш. внесла помітний вклад до науки про фольклор, зібравши і систематизувавши величезний матеріал.
Літ.: Міллер Ст Ф., Нариси російської народної словесності, т. 1—3, М., 1897 — 1924; Азадовський М. До., Історія російського фольклоризму, т. 2. М., 1963.
