Індукційний нагрів, нагрів струмопровідних тіл за рахунок збудження в них електричних струмів змінним електромагнітним полем. Потужність, що виділяється в провіднику при І. н., залежить від розмірів і фізичних властивостей провідника (питомого електричного опору, відносної магнітної проникності), а також від частоти і напруженості електромагнітного поля. Джерелами електромагнітного поля при І. н. служать індуктори (див. Індуктор нагрівач ). І. н. характеризується нерівномірним виділенням потужності в об'єкті, що нагрівається. У поверхневому шарі, званому глибиною проникнення, виділяється 86% всій потужності. Глибина проникнення струму D ( м-код ) рівна: де r — питомий електричний опір ( ом × м-код ), m — відносна магнітна проникність, f — частота ( гц ).
Для створення змінного електромагнітного поля при І. н. використовуються струми низької (50 гц ), середньої (до 10 кгц ) і високої (понад 10 кгц ) частоти. Для живлення індукторів струмами середньої і високої частоти застосовують машинні і статичні перетворювачі, а також лампові генератори.
До найбільш поширених процесів, що використовують І. н., відносяться: плавка металів (див. Індукційна піч ),зонна плавка, нагріваючи під обробку тиском (див. Індукційна нагрівальна установка ) і ін. І. н. — найбільш досконалий безконтактний спосіб передачі електроенергії в тіло, що нагрівається, з безпосереднім перетворенням її в теплову. Принципова схема установки з використанням І. н. приведена на мал.(малюнок) Про нагрів діелектриків електромагнітним полем див.(дивися) в ст. Діелектричний нагрів .
Літ.: Бабат Р. І., Індукційний нагрів металів і його промислове вживання, 2 видавництва, М-коди.—Л., 1965; Високочастотна електротермія. Довідник, М-код.—Л., 1965; Електротермічне устаткування. Довідник, М., 1967.
