Фомін Іван Олександрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фомін Іван Олександрович

Фомін Іван Олександрович [22.1(3.2) .1872, Орел, – 12.6.1936, Москва], радянський архітектор. Вчився в петербурзькій АХ(Академія витівок) (1894–97 і 1905–09) в Л. Н. Бенуа і одночасно займався офортом в Ст Ст Матеа. Після виключення в 1897 з АХ(Академія витівок) за участь в студентських безладах працював до 1905 в Москві помічником архітектора Л. Н. Кекушева, потім Ф. О. Шехтеля. У ранній період творчості випробував вплив стилю «модерн» . З початку 1900-х рр. Ф. вивчав спадщину вітчизняної архітектури, виступивши активним пропагандистом архітектури русявий.(російський) класицизму; брав участь у виданні «Історії російського мистецтва», організував «Історичну виставку архітектури» в 1911 в Петербурзі Ф. – творець стилю неокласицизму в русявий.(російський) архітектурі. У 1910-х рр. розробив містобудівні проекти [забудова площі на о. Голодуй (1912) і комплекс Тучкова Буянить (1913) в Петербурзі, курорт Ласпі в Криму (1916) – все три не здійснені] і на основі використання композиційних прийомів і декоративних засобів класицизму створив архітектурний образ сучасної будівлі і його інтер'єрів [колишнього будинку А. А. Половцева (1911–1913) і С. С. Абамелек-Лазарева (1912–1914)]. У сов.(радянський) час виконав планування і озеленення Марсова поля в Петрограді (1920–23). У 1919 очолив архітектурну майстерню Радого з врегулювання плану Петрограду і його околиць при Раді Комунального господарства Петрограду. У 1920-і рр. продовжив послідовні пошуки синтезу класики з принципами сучасної архітектури. Виступивши з теорією оновлення класики (створення, за словами архітектора, «пролетарської класики»), Ф. пропонував запозичувати від класичної архітектури лише її загальні принципи ордерної (див. Ордер архітектурний) організації, відкидаючи деталі. Виходячи з цієї теорії, Ф. розробляв у власному трактуванні тектонічну структуру будівель на основі строгого, гранично спрощеного ордера [Химіко-технологічній інститут в Іванові (1929), колишній будинок суспільства «Динамо» (1928–30), новий корпус Моссовета (1929–30) і станція метрополітену «Червоні ворота» (нині «Лермонтовськая», 1935) в Москві]. У 1930-і рр. в творчості Ф. намітився перехід до більш безпосереднього використання класичних, декоративно «збагачених» форм [будівля Ради Міністрів УРСР в Києві (за участю архітектора П. Ст Абросимова), 1934–1938]. Викладав в АХ(Академія витівок) в Ленінграді (учні А. І. Гегелло, Е. А. Льовінсон, Ст О. Мунц), з 1933 керівник школи-майстерні при Моссовете (серед учнів П. Ст Абросимов, Л. М. Поляків, М. А. Мінкус і ін.). Займався також офортом (серії – «Проект курзалу на Мінеральних водах», 1909, «Рим», 1910).

  Літ.: Ільін М., І. А. Фомін [М., 1946]; Мінкус М., Пекарева Н., І. А. Фомін, М., 1953.

І. А. Фомін. Проект палацу для робітників Нарвського району в Петрограді. Глядацький зал.(заливши) 1919. Державний науково-дослідний музей архітектури ім. А. Ст Щусева.

Фомін І. А. Дом А. А. Половцева (нині санаторій). 1911—13. Ленінград.

І. А. Надгробний пам'ятник Фомін артистові І. В. Тартакову на Лазаревськом кладовище (барельєф роботи скульптора Ст А. Синайського). 1923—24. Ленінград.

І. А. Фомін.

І. А.Фомін. Проект забудови острова Голодуй («Новий Петербург»). Перспектива напівкруглої і торгівельної площ 1912. Державний науково-дослідний музей архітектури ім. А. Ст Щусева.

Фомін І. А. Станция метро «Площа Свердлова». 1936—38. Москва.

Фомін І. А. Дом «Динамо». 1928—30. Москва.

Фомін І. А. Зданіє Ради Міністрів УРСР в Києві (спільно с П. Ст Абросимовим). 1934—38.

Фомін І. А. Бивший будинок С. С. Абамелек-Лазарева на Митті. 1912—14. Ленінград.