«Союзи боротьби за звільнення робочого класу», перші соціал-демократичні загальноміські організації, що виникли в 2-ій половині 90-х рр. 19 ст в Росії; зіграли значну роль в створенні рос.(російський) марксистській робочій партії. Першою такою організацією, що дала назву і напрям діяльності іншим, їй подібним, був створений В. І. Леніним в 1895 Петербурзький «Союз боротьби за звільнення робочого класу» . У Москві і Іваново-Вознесенське загальноміські організації виникли в 1895 і до 1897—98 називалися «Робочими союзами» (див. Московський «Робочий союз» ). У 1896 утворився Уральський «Робочий союз», в 1897 — «Союзи боротьби...» у Києві і Екатерінославе (Дніпропетровськ), в 1898 — Пермська «Група боротьби за звільнення робочого класу», в кінці 1900 — початку 1901 — Харківський «Союз боротьби». Союзи об'єднували в своїх рядах соціал-демократів — робітників і інтелігентів — всіх національностей; були зв'язані один з одним і з марксистськими кухлями інших міст. Союзи здійснили перехід від пропаганди марксизму в кухлях до масової революційної соціал-демократичної агітації серед робітників, висуваючи, поряд з економічними, політичні вимоги, керували робочим рухом. Союзи видавали і поширювали нелегальні листівки і прокламації, що сприяли підйому страйкового руху і підвищенню його свідомості і організованості. Союзи зробили історичний поворот у бік злиття теорії наукового соціалізму з робочим рухом. Ленінський Петербурзький «Союз боротьби...» з'явився зачатком більшовицької партії. У союзах виховалися політично і отримали перший досвід нелегальної пролетарської боротьби майбутні видні діячі партії: І. Ст Бабусин, Н. Е. Бауман, О. А. Варенцова, А. Н. Винокурів, М. Ф. Володимирський, Ст Ст Боровський, С. І. Гусев, І. Ф. Дубровінський, М. І. Калінін, Р. М. Кржіжановський, Н. До. Крупськая, І. X. Лалаянц, Ф . Ст Ленгник, М. Н. Лядов, С. І. Міцкевич, Р. І. Петровський, Н. Р. Полетаєв, Н. А. Семашко, Д. І. Ульянов, А. І. Ульянова, Ст А. Щелгунов, Б. Л. Ейдельман і ін. Петербурзький, Київський, Московський і Екатерінославський «Союзи боротьби...» виступили ініціаторами і організаторами Першого з'їзду РСДРП (березень 1898).
Київський «Союз боротьби...» був організований в березні 1897 шляхом об'єднання двох соціал-демократичних груп (понад 30 чіл.) російською «Робоча справа» і польською. Очолили «Союз» Би. Л. Ейдельман, П.Л. Тучапський, Ст Р. Крижановськая, С. В. Померанц і ін. Був створений «Робочий комітет», що здійснював зв'язок з соціал-демократичними кухлями на заводах і фабриках. Союз мав друкарню і бібліотеку з роботами До. Маркса, Ф. Енгельса, Ст І. Леніна. За 1897 було випущено понад 6500 екз.(екземпляр) прокламацій, які поширювалися на 25 підприємствах Києва; видано два номери «Робочої газети» як загальноросійський соціал-демократичний орган; № 3 був захоплений жандармами в 1898. Листівки союзу переправлялися до Миколаєва, Одеси, Харкова, Кременчука, Екатерінослав. Союз підтримував зв'язок з Петербургом, Москвою і ін. Незабаром після 1-го з'їзду РСДРП союз був розгромлений; влітку 1898 відновлений, а восени перетворений в комітет РСДРП.
Екатерінославський «Союз боротьби...» створений в грудня 1897. У керівний центр увійшли 4 чіл.: два робітників і двох інтелігентів. Члени союзу розподілялися по двох групах: заводський (керівник І. Ст Бабусине) і міський (головним чином інтелігенти: керівник І. X. Лалаянц). За 1898—99 союз видав і розповсюдив 21 листівку різних найменувань; лише у лютому 1898 було випущено понад 2000 екз.(екземпляр) до робітників 7 заводів. Союз керував робочими кухлями (понад 100 учасників) на підприємствах міста і в його околицях. Зв'язки підтримувалися з Петербургом, Києвом, Москвою, Харковом, Миколаєвом, Тулою, Полтавою, Вільнюсом, з Уралом і ін. Діяльність союзу сприяла створенню соціал-демократичних груп в Донбасі. У січні 1899 союз перетворений в комітет РСДРП.
Іваново-Вознесенський «Робочий союз» організований на базі існуючих марксистських кружків; голова — Ф. А. Кондратьев, секретар — А. А. Евдокимов. У керівний центр увійшли також О. А. Варенцова, Н. Н. Кудряшов, М. А. Багаєв, До. Н. Отраков, С. П. Шестернін. Союз мав статут, в якому визначалися кінцева мета руху і найближчі вимоги; вказувалося, що члени союзу можуть відряджатися в ін. місцевості для керівництва страйками, розгортання революційної пропаганди і підстави робочих кружків. Союз об'єднував близько 100 чіл.; під його впливом виникли соціал-демократичні кухлі в Шує, Кохме і ін. Союз керував робочими кухлями, страйками, мав бібліотеку і книжкову лавку. У 1897 прийняв назву «Союз боротьби...». Летом1898 перетворений в комітет РСДРП.
Уральський «Робочий союз» виник за ініціативою златоустовського і челябінського соціал-демократичних кружків. Назва «Союз боротьби...» не приймав, але по своїх цілях і діяльності відповідав такій організації. До керівного ядра увійшли социал-демократічи від челябінської, златоустовськой, катеринбурзькою, бішкильськой груп: А. А. Біляків, П. Ст Балашов, Н. М. Зобнін, І. І. Годльовський, С. А. Напівзадів, А. С. Тютев, Ст Р. Рогожників, Н. Н. Кудрін. Союз мав три відділення: челябінське, златоустовськоє і катеринбурзьке, які керували страйковою боротьбою на багато уральських заводах. Нелегальну літру союз отримував від групи «Звільнення праці», з Петербургу, Москви і ін. За час існування союз провів три з'їзди своїх організацій. На початку 1898 був розгромлений. Не дивлячись на слабкі сторони в діяльності союзу (відсутність статуту, обов'язкового для всіх організацій союзу, нерозуміння деякими його керівниками важливості політичної боротьби і зосередження уваги на економічних вимогах), він сприяв пожвавленню робочого руху на уральських заводах.
Пермська «Група боротьби...» утворена за ініціативою засланого члена Петербурзького «Союзу боротьби» Е. А. Пузирева. До групи входили: Я. Н. Грауздін, І. П. Ладижников, П. А. Матвєєв, Р. Н. Поморцева, В. Н. Трапезников і ін. Група організувала робочі кухлі, керувала страйками в же.-д.(железнодорожний) майстерень, на заводах Мотовіліхи надала допомогу соціал-демократичному кружку в технічному училищі в Кунгуре. Вела боротьбу проти «Уральського союзу соціал-демократів і соціалістів-революціонерів», що виник в 1901 і тяжів до опортуністичної течії, — «економізму» . Встановила зв'язок з Бюро русявий.(російський) організації «Іскри» . В липні 1902 заявила про приєднанні до РСДРП і в січні 1903 перетворена в комітет РСДРП.
Харківський «Союз боротьби...» створений в кінці 1900 — початку 1901, діяв паралельно з місцевим комітетом РСДРП. Керівники — Ст А. і Н. А. Никітіни, М. П. Поляків, Ст А. Карпінський. Союз видав 11 листівок (в т.ч. 5 спільно з комітетом РСДРП), організовували проводив збори, демонстрації, страйки. У жовтні 1901 випустив на гектографі перший номер свого органу «Харківський пролетар» (наклад 100 екз.(екземпляр)). У червні 1902 під впливом ленінської «Іскри» і під тиском робочих — членів союзу злився з комітетом, прийнявши назву «Харківський комітет РСДРП — “Союз боротьби...”».
Літ.: Перший з'їзд РСДРП. Березень 1898 р. Документи і матеріали, М., 1958; Листування В. І. Леніна і редакції газети «Іскра» з соціал-демократичними організаціями Росії. 1900—1903 рр., т. 2, М. [1969]; Історія КПРС, т. 1, М., 1964; Нариси історії Комуністичної партії України, 3 видавництва, М., 1972; Нариси історії Івановської організації КПРС, ч. 1, Іваново, 1963; Нариси історії більшовицьких організацій Південного Уралу, 1883—1917, Челябінськ,1972; Нариси історії Пермської обласної партійної організації, Перм, 1971; Нариси історії Комуністичних організацій Уралу, т. 1, 1883—1929 рр., Свердловськ, 1971; Рижків А., Уральський робітник союз.1896—1899 рр., [Челябінськ], 1967; Наріси icтоpiї Київської обласної партiйної органiзацiї, Kіїb, .1967; Наріси icтоpiї Xapкiвської обласної партiйної органiзацiї, Харкiв,1970.
