Союзи підприємців, класові організації буржуазії, об'єднуючі капіталістів за територіальною або галузевою ознакою з метою збільшення їх прибутків, настання на права трудящих, боротьби з іностранинмі конкурентами і надання дії на зовнішню і внутрішню політику своїх урядів на користь монополістичного капіталу. Вперше виникли у Великобританії, Німеччині, Австрії в кінці 18 — початку 19 вв.(століття) і були об'єднаннями підприємців окремих областей, міст, галузей промисловості, що добивалися встановлення вигідних їм митних зборів, транспортних тарифів і що спільно боролися проти робітників. Основними методами боротьби перших С. п. проти робочого класу були: складання «чорних» списків, оголошення локаутів, створення спеціальних протистрайкових фондів і тому подібне
Швидке зростання числа С. п. почався зі вступом капіталізму до стадії імперіалізму (у Германії в 1870 налічувалося 27 С. п., в 1880 — понад 100, а до початку 20 ст — понад 1 тис.). Одночасно із зростанням числа С. п. йшов процес їх централізації. Перший загальнонаціональний С.п. — Національна асоціація промисловців (НАП) — був створений в 1895 в США. У 1916 утворилася Федерація голений.(британський) промисловості, в 1919 — Загальна конфедерація франц.(французький) промисловості і Імперський союз герм.(німецький) промисловості. Загальнонаціональні С. п. покликані підпорядковувати інтереси окремих монополій або груп монополій інтересам всього монополістичного капіталу в цілому. Вони є справжніми стратегічними центрами монополій.
В 1-ій половінге 70-х рр. роль таких центрів грали: у США НАП і Торгівельній палаті США (заснована в 1912), у Великобританії — Конфедерація голений.(британський) промисловості, у Франції — Національний рада франц.(французький) підприємців, в Японії — Федерація економічних організацій, в Італії — Конфедерація італ.(італійський) промисловості, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — Федеральний союз герм.(німецький) промисловості (ФСГП), Федеральне об'єднання союзів герм.(німецький) працедавців (ФОСГР), Федеральний союз герм.(німецький) банків і Герм. промислово-торгівельний конгрес.
Між загальнонаціональними С. п. існує розділення функцій і тісна співпраця. Одні С. п. (наприклад, НАП, ФСГП) займаються головним чином загальними питаннями економічної політики монополій, інші (наприклад, Торгівельна палата США, ФОСГР) — питаннями умов праці, заробітної плати, соціальної політики. Співпраця здійснюється за допомогою регулярних консультацій, взаємного кооптування членів їх президій, створення загальних комітетів, спеціальних комітетів контактів, призначення на керівні пости в різних С. п. представників одних і тих же монополій. Завдання С. п. не лише в об'єднанні дій капіталістів, але і в з'єднанні сили монополій і держави в єдиний механізм. Монополії впливають на органи влади шляхом участі С. п. у фінансуванні буржуазних партій, формуванні кадрів державного апарату, розробці законопроектів за допомогою постійних контактів робочих органів і керівників С. п. і державних установ, діяльності лобістів бюро при парламентах і практики «заслуховувань» представників С. п. в різних державних органах. С. п. направляють в адресу парламентів і урядів величезна кількість меморандумів і вимог, містять багаточисельні, т.з. консультативні комітети і комісії при урядових органах, що надають сильну дію на уряди при прийнятті останніми важливих рішень. Діяльність С. п. пронизує всі сфери суспільного життя капіталістичних країн. Упровадивши з допомогою С. п. в державний апарат своїх представників, монополістична буржуазія використовує економічну, військово-поліцейську і ідеологічну машини буржуазної держави не лише для збільшення своїх прибутків, але і для настання на права і інтереси трудящих. Через С. п. монополістична буржуазія робить вплив на законодавство капіталістичних країн. Зокрема, С. п. були ініціаторами ухвалення антиробочих законів: «Надзвичайного закону проти страйків» (1947) у Франції, Тафта — Хартлі закону (1947), закону Маккарена — Вуда (1950), Лендрама—Гріффіна закону (1959) і ін. в США, закону «Про виробничі ради» (1952) у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), закону Мак-Магона (1965) в Австралії і ін.
С. п. не обмежуються рамками окремих країн. На існування міжнародних галузевих С. п. вказував В. І. Ленін (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 380). Після 2-ої світової війни 1939—45 лише в рамках ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) було створено більше 200 міжнародних галузевих С. п. Крім того, були організовані міжнародні об'єднання загальнонаціональних С. п., зокрема такі, як Союз промисловості Європейського співтовариства, Рада промислових об'єднань ЕАСТ, Рада європейських промислових союзів підприємців, до складу якого увійшли, окрім 27 найбільших загальнонаціональних С. п. 18 західноєвропейських країн, С. п. США і Канади. Т. о., С. п. — потужне знаряддя монополістичного капіталу і одна з важливих ланок сучасної системи державно-монополістичного капіталізму .
Літ.: Ленін Ст І., Анкета про організації крупного капіталу, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 21; Партії в системі диктатури монополій, М., 1964; Куликів А. Р., Генеральні штаби монополій, М., 1969; Федоров Р. П., Анонімна влада, М., 1970; Імперіалізм ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), під ред. О. Рейнгольда, пер.(переведення) з йому, М., 1973; Kuczynski J., Studien zur Geschichte des deutschen Imperialismus, [Bd] 1, 2 Aufl., B., 1952; Banaschak M., Die Macht der Verbände, B., 1964; Кarisch A., Staat, Parteien und Verbände in Österreichs Wirtschaftsordnung \V., 1965: Braunthal G., The Federation of German Industry in politics, lthaca, 1965; Buchholz E., Die Wirtschaftsverbände in der Wirtschaftsgesellschaft, Tübingen, 1969; Jaeggi U., Macht und Herrschaft in der Bundesrepublik, Fr./M. — Hamb., 1969.
