Шолом-Алейхем (псевд.; наст. ім'я і фам. — Шолом Нохумовіч Рабіновіч) [18.2(2.3) .1859, м. Переяслав, Україна, — 13.5.1916, Нью-Йорк], єврейський письменник. Писав на івриті,ідиш і русявий.(російський) мовах. Вчився в хедері і в Переяславському російському училищі повіту. Друкувався з 1879 на івриті. Перші твори на мові ідиш — повість «Два каменя» і розповідь «Вибори» (обидва 1883). Ш.-А. слідував демократичним і просвітницьким традиціям єврейської і російської літератур. У памфлеті «Суд над Шомером...» (1888), у серії статей «Тема убогості в єврейській літературі» він вів боротьбу проти бульварної літератури, проти ідилічної романтики за реалістичну народну літературу. Створений ним щорічник «Ді ідіше Фолксбібліотек» (1888—89) об'єднав багато демократичних письменників і зіграв помітну роль в історії нової єврейської літератури. У романі «Сендер Бланк і його сімейка» (1887) дана сатирична критика буржуа. Поряд з цим Ш.-А. створює романтичні образи талановитих людей з народу в романах «Стемпеню» (1888) і «Іоселе-соловей» (1889). З 1892 Ш.-А. почав публікацію глав з новелістичної повісті «Менахем-Мендл» — про «людину повітря», дрібного буржуа, що безуспішно намагається підійнятися «вгору» по капіталістичних сходах; у 1894 з'являються глави з повести «Тевье-молочник» — теж про «маленьку людину», але зовсім іншого складу, чим Менахем-Мендл. Тевье — трудівник, чиста душа, людина мудра, безкорислива, добра, повна співчуття до чужого горя. У цих повістях високої міри досконалості досяг гумор Ш.-А., яким насищени також початі в 90-і рр. цикли розповідей «Касріловка», «Залізничні розповіді», «Безжурні», «Розповіді для дітей», «Монологи», над якими письменник працював протягом всієї своєї літературної діяльності.
Значний період творчості Ш.-А. прошел під знаком Революції 1905—07. На початку 1900-х рр. він встановлює контакт с Л. Н. Толстим, А. П. Чеховим, М. Горьким, Ст Р. Короленко, виступає з читанням своїх проїзв.(твір) на нелегальних і напівлегальних зборах інтелігенції і молоді трудящого в Польщі, Литві, Латвії, створює сатиричні памфлети проти самодержавства («Дядько Піня і тітка Рейзл», «Спи, Алеша», «Новонароджене» — все 1905), розповіді про революціонерах («Іосиф», «Шмулік» — обидва 1905). У романі «Потоп» (1906) він намагається намалювати широку картину епохи, створити образи революціонерів і людей з народу. Роману, пройнятому співчуттям до народу і революції, властивий, проте, відвернутий гуманістичний пафос, що свідчить про недостатнє розуміння письменником соціальної суті подій. Після настання реакції, переживши погром в Києві, письменник виїжджає до Америки, потім до Швейцарії. Спостереження над «американським способом життя» різко підсилили антікапіталістічеськие тенденції в творчості Ш.-А. Ці тенденції відбиті в романі «Блукаючі зірки» (1909—11), в розповідях і особливо в повести «Хлопчик Мотл» (ч. 1, 1907), що є поряд з «Менахем-Мендлом» і «Тевье-молочником» проїзв.(твір), у якому Ш.-А. ставить питання про долі народних мас при капіталізмі. Високу оцінку в 1910 дав повести М. Горький. У 1908 Ш.-А. повернувся до Росії; у жовтні було широко відмічено 25-ліття його літературної діяльності, в 1909 видані його твори російською мовою.
Останніми роками життя Ш.-А. опублікував роман «Кривавий жарт» (1912) — відгук на процес Бейліса, працював над драматичними творами («Крупний виграш», 1915) і автобіографічним романом «З ярмарку» (не закінчений). 1-я світова війна 1914—18 застала письменника в Германії, де він лікувався; він був інтернований і направлений до Берліна, потім в Данію, а у грудні 1914 приїхав до Нью-Йорка. Імперіалістична війна викликала гнівний відгук Ш.-А. (цикл розповідей «Казки тисяча і одній ночі», 1914). Відчуття самоти в чужій країні, що пригноблювало письменника, загострило хворобу, що привела до смерті. Реалістична творчість Ш.-А. отримало світове визнання, його проїзв.(твір) переведені на багато мов світу. Єврейська сучасна література продовжує кращі традиції письменника.
Соч.: Юбілеумойсгабе т. 1—14, Варшава, 1908—14; Але верк, т. 1—28, Нью-Йорк, 1917—25; Ойсгевейлте верк, т. 1—15, М., 1935¾41; Ойсгевейлте брів, М., 1941; Але верк, т. 1—3, М., 1948; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. твори, т. 1—8, М., 1910—13; Собр. соч.(вигадування) [Предісл. Р. Рубіной], т. 1—6, М., 1959—61; Собр. соч.(вигадування) [Предісл. М. Бажана], т. 1—6, М., 1971—74.
Літ.: Фадєєв А., Про Шолом-Алейхеме, в його кн.: За тридцять років, 2 видавництво, М., 1959; Ременик Р., Шолом-Алейхем. Крітіко-біографіч. нарис, М., 1963; Ойслендер Н., Грундштріхн фун ідішн реалізм, До., 1919; Ременик Р., Шолом-Алейхем дер новеліст, «Советіше літератур» (Київ), 1939 № 3—4; Шолом-Алейхем. Замлунг крітіше артіклен ун матеріалн, До., 1940; Майзіль Н., Унзер Шолом-Алейхем, Варшава, 1959.
