Шолохов-Синявський (псевд.; наст. фам. — Шолохов) Георгій Пилипович [29.10(11.11.) 1901, хутір Синявський, нині Некліновського району Ростовської обл., - 1.5.1967, Москва], російський радянський письменник. Член КПРС з 1938. Народився в селянській сім'ї. Перший опублікований твір — повість «Злочин» (1928). Романи «Сувора путина» (ч. 1—3, 1932—37), «Далекі вогні» (кн. 1—2, 1939—41), повість «Семья Кудімових» (1941) розповідають про дореволюційному побуті рибаків і залізничників, про їх участь в революції. Про героїзм радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни написані розповіді в збірці «Змей-Горинич» (1944), роман «Волгини» (кн. 1—3, 1947—51). Роман «Неспокійний вік» (1959) ставить проблеми життєвого визначення молоді. Останнє проїзв.(твір) Ш.-С. — автобіографічна трилогія «Гіркий мед» (1961—64). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Розмова по душах. Замітки письменника, Ростов н/Д., 1963.
Літ.: Каджуні Н., Георгій Пилипович Шолохов-Синявський. Крітіко-біографіч. нарис, Ростов н/Д., 1961; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 6, ч. 2, М., 1969.
