Шмідт (Schmidt) Іоганнес (29.7.1843, Пренцлау, — 4.7.1901, Берлін), німецький мовознавець. Вивчав індоєвропейські мови в університетах Берліна і Йени. Професор в університетах Граця (з 1873) і Берліна (з 1876). Фахівець в області порівняльного індоєвропейського мовознавства. Замість схеми А. Шлейхера про «родовідне дерево» як модель розчленовування індоєвропейської мовної сім'ї Ш. висунув «хвилеву теорію» поширення індоєвропейських мов. Згідно цієї теорії, індоєвропейська праязик, будучи діалектний розчленованим, була сукупністю мовних інновацій, що розходилися у вигляді хвиль від центру мовної єдності до його периферії. Індоєвропейські мови, по Ш., зв'язані рядом загальних меж і, не маючи чітких кордонів, поступово і непомітно переходять один в одного. Роботи Ш. надали значний вплив на розвиток індоєвропейської діалектології. Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1892).
Соч.: Zur Geschichte des indogermanischen Vokalismus, Bd 1—2, Weimar, 1871—75; Die Verwandtschaftsverhältnisse der indogermanischen Sprachen, Weimar, 1872; Die Pluralbildungen der indogermanischen Neutra, Weimar, 1889.
