Шлейхер (Schleicher) Август (19.2. 1821, Мейнінген, — 6.12.1868, Йена), німецький мовознавець. Професор Празького (з 1850) і Йенського (з 1857) університетів. Дотримувався натуралістичних поглядів на мову. Під впливом учення Ч. Дарвіна розглядав мова як організм, який необхідно досліджувати методами природних наук. До явищ мови застосовував закони діалектики Р. Гегеля (розташування по тріаді основних типів морфологічної структури мов), висунув ідею деградації мов (постаріння, вивітрювання і руйнування). Вперше поставив завдання встановлення загальних законів розвитку мови. Порівняє. метод вивчення мов, Ш, що проводиться., підготував грунт для вчення про фонетичний закон младограмматіков (див. Младограмматізм ) . Труди Ш. зіграли значну роль в розвитку індоєвропєїстіки, завдання якої він бачив в реконструкції загальноіндоєвропейської праязика (написав на нім байку). Одним з перших став вивчати живі мови (в т.ч. литовський) і діалекти. Займався слов'янськими мовами. У «Компендіумі порівняльної граматики індогерманських мов» (ч. 1—2, 1861—62) якнайповніше для свого часу виклав систему індоєвропейських мов. Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1857).
Соч.: Handbuch der litauischen Sprache, Bd 1—2, Prag, 1856—57; Compendium der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen, 2 Aufl., Weimar, 1866; Die deutsche Sprache, 4 Aufl., Stuttg., 1879.
