Шмідт Отто Юльевіч [18(30) .9.1891, Могильов, — 7.9.1956, Москва], радянський учений — математик, астроном, геофізик, державний і суспільний діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1935; член-кореспондент 1933) і АН(Академія наук) УРСР (1934), Герою Радянського Союза (27.6.1937). Член КПРС з 1918. У 1913 закінчив Київський університет; з 1916 приват-доцент там же. Після Жовтневої революції 1917 член колегій ряду наркоматів (Наркомпрода у 1918—20, Наркомфіна в 1921—22 і ін.) і один з організаторів вищої освіти, науки (працював в Наркомпросе, Державній вченій раді при СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР, Комуністичній академії) і видавничої справи (завідувач Госиздатом в 1921—24, головний редактор Великої радянської енциклопедії в 1924—41). У 1923—56 професор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У 1930—32 директор Арктичного інституту. У 1932—39 начальник Главсевморпуті. У 1939—42 віце-президент АН(Академія наук) СРСР. У 1937 за ініціативою Ш. був організований Інститут теоретичної геофізики АН(Академія наук) СРСР (Ш. був директором до 1949). Основні роботи в області математики відносяться до алгебри; монографія «Абстрактна теорія груп» (1916, 2-е видавництво 1933) зробила значний вплив на розвиток цієї теорії. Ш. — засновник московської школи алгебри, керівником якої він був протягом багатьох років. В середині 40-х рр. Ш. висунув нову гіпотезу космогонії про утворення Землі і планет Сонячної системи (див. Шмідта гіпотеза ), розробку якої продовжував спільно з групою радянських учених до кінця життя. Ш. — один з крупних дослідників Радянської Арктики. У 1929 і 1930 очолював експедиції на криголамному пароплаві «Георгій Седов», що організували на Землі Франца-Іосифа першу науково-дослідну станцію що обстежили північно-східну частину Карського моря, західні береги Північної Землі і що відкрили ряд островів. У 1932 експедиція на криголамному пароплаві «Сибіряків» під керівництвом Ш. вперше прошла за одну навігацію з Архангельська в Тихий океан. У 1933—34 Ш. очолював плавання на пароплаві «Челюськин» по Північній морській дорозі. У 1937 керував повітряною експедицією по організації станції, що дрейфувала, «Північний полюс-1», а в 1938 — операцією по зняттю персоналу станції з крижини.
Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями. Ім'ям Ш. названі: острів в Карському морі, мис на побережжя Чукотського моря, район в Чукотському автономному окрузі Магаданської області, Інститут фізики Землі АН(Академія наук) СРСР і ін.
Соч.: Ізбр. праці. Математика, М., 1959; Ізбр. праці. Географічні роботи, М., 1960; Ізбр. праці. Геофізика і космогонія, М., 1960.
Літ.: Курош А. Р., Отто Юльевнч Шмідт. (До 60-ліття з дня народження), «Успіхи математичних наук», 1951, т. 6, ст 5 (45); Отто Юльевіч Шмідт. Життя і діяльність, М., 1959; Подвігина Е. П., Винограду Л. До., Академік і герой, М., 1960; Хильмі Р. Ф., Штрихи до портрета О. Ю. Шмідта, «Природа», 1973 № 4; Мітрофанов Н. Н., Твердий сплав, в кн.: Етюди про лекторах, М., 1974; Дуель І. І., Лінія життя, М., 1977.
