Широта, одна з координат у ряді систем сферичних координат, що визначають положення крапок на земній поверхні (див. Географічні координати,Координати в геодезії), на небесній сфері (див. Небесні координати ), на поверхні Сонця, Місяця, планет (геліоцентричні координати,селенографічеськие координати, планетографічні координати ). Для Землі залежно від способу визначення розрізняють Ш. астрономічну і Ш. геодезичну. Астрономічна Ш. j крапки на поверхні Землі дорівнює куту між прямовисною лінією (нормаллю до геоїду ) в цій крапці і плоскістю земного екватора; вона рівна також висоті полюса світу над горизонтом і вважається позитивною в Сівбу. півкулі і негативною в Південному. Ш. точок земного екватора рівна 0 °, Сівши. полюси +90 ° і Південного —90 °. Лінії з рівними значеннями j є паралелями. На відміну від астрономічної Ш., визначуваною з астрономічних спостережень, геодезична Ш. обчислюється на основі вимірів на земній поверхні, наприклад методом тріангуляції, між визначуваним і деяким вихідним пунктом. Геодезична Ш. дорівнює куту, утвореному нормаллю до прийнятого референц-еліпсоїда, що проходить через задану точку, і плоскістю його екватора. Геоцентрична Ш. j¢ дорівнює куту між радіусом, проведеним з центру земного еліпсоїда в дану крапку, і плоскістю екватора. Між астрономічною і геоцентричною Ш. існує залежність: tgj¢ = ( b/a ) 2 tgj, де а— велика і b — мала піввісь земного еліпсоїда. Найбільшого значення різниця Dj = j ¾j¢ досягає при j = 45 ° (Dj»11¢5), а на екваторі і полюсах Dj = 0. У геодезії вживають також приведену Ш. u , значення якої лежать між j і j¢ і визначаються формулою tg u = ( b/a ) tgj.
