Географічні координати , величини, що визначають положення крапки на земній поверхні: широта j , вимірювана кутом між прямовисною лінією в даній крапці і плоскістю земного екватора, і довгота l , вимірювана двогранним кутом між плоскістю меридіана даної крапки і плоскістю початкового меридіана (см. мал.(малюнок) ). Широта і довгота визначаються із спостережень небесних світил за допомогою кутомірних інструментів (наприклад, універсального інструменту, секстанта і ін.), встановлених за допомогою рівня, і з порівняння місцевого часу, отриманого з астрономічних спостережень, з усесвітнім часом (див. Час ). Р. до., такі визначені, називаються астрономічними координатами точки земної поверхні.
Широти відлічуються від 0° до 90° по обидві сторони від екватора, причому в Північній півкулі Землі вони вважаються позитивними, в Південному — негативними. Довготи відлічуються від початкового меридіана від 0° до 360° або на схід (східна довгота), або до заходу (західна довгота; по міжнародному рахунку — позитивна). Застосовується також система відліку від 0° до 180° на схід і захід від початку меридіана.
За міжнародною угодою за початковий («перший», «нульовий») меридіан прийнятий меридіан, що проходить через меридіанний круг старої Грінвічської обсерваторії в Грінвічі (Лондон) до її переведення в замок Херстмонсо. Раніше для цієї мети служили в різний час меридіани островів Ієрро (Канарські острови), Паризької і Берлінської обсерваторій і ін. У Росії в 19 ст рахівниць довгот вівся від меридіана Пулковськой обсерваторії.
