Географічні енциклопедії
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Географічні енциклопедії

Географічні енциклопедії , наукові довідкові видання, що містять систематизоване зведення географічних знань.

  Р. е. дають характеристику об'єктів регіональної географії (континентів, країн, областей, населених пунктів, гір, океанів, Морея, озер, річок, родовищ корисних копалини і ін., що розробляються), розвитку і розміщення виробництва в країнах і районах, освітлюють теоретичні і термінологічні питання фізичної і економічної географії. Р. е. зазвичай містять також біографічні (або біобібліографічні) довідки про мандрівників, мореплавців і діячів географічної науки, відомості про географічні з'їзди і конференції, суспільства, найважливіші видання. Органічною складовою частиною багато Р. е. є різного роду карти і схеми, а також ілюстрації. Незрідка Р. е. включають статті по суміжних науках (геології, біології, етнографії і ін.). До Р. е. наближаються деякі географічні словники широкого профілю (див. нижчий).

загрузка...

  Першу найважливішу спробу дати систематизоване зведення географічних знань, спираючись на фізику і математику, зробив нідерландський учений Б. Вареніус в своїй «Загальній географії» («Geographia generalis in qua offectiones generalis», Amst., 1650; друге і третє видання вийшли в Кембріджі під редакцією Ісаака Ньютона; у Росії її переведення видане двічі: «Географія генеральна, небесний і земноводний круги¼», М., 1718; «Загальна географія», ч. 1, СП(Збори постанов) Би, 1790). Хоча за формою викладу матеріалів ця праця не відповідає сучасним вимогам, що пред'являються до енциклопедичних видань, він дає загальні відомості про Землю, її розмір, рух (спираючись на геліоцентричну систему Коперника), фізіко-географічного опис земної кулі і ін.

  В Росії перший географічний лексикон був виданий в 2-ій половині 18 ст (Ф. А. Полунін, Географічний лексикон Російської держави, М., 1773, в складанні його брав участь Р. Ф. Міллер) і містив в алфавітному порядку описи річок, гір, Морея, міст, фортець, заводів і «інших достопам'ятних місць» Росії. В кінці 18—начале 19 вв.(століття) був виданий також ряд крупних лексиконів і словників: «Повний географічний лексикон» К. Г. Лангера (ч. 1—3, М., 1791—92), «Словник географічний» Ж. Ладвока (ч. 1—5, СП(Збори постанов)Б, 1791), «Новий і повний географічний словник Російської держави» Л. М. Максимовіча (ч. 1—6, М., 1788—89), «Словник географічний Російської держави» А. М. Щекатова (ч. 1—7, М., 1801—09, ч. 1, складений спільно с Л. М. Максимовичем). Важливу роль в розвитку російської географічної науки зіграв «Лексикон російською, історичною, географічною, політичною і цивільною» В. Н. Татіщева (ч. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1793, не закінчений доведений до букви «К»), у який включені описи провінцій, губерній, населених пунктів, річок, озер, Морея, а також термінологічні статті (наприклад, «Довгота», «Заливши» і ін.). Серед словників 19 ст виділяється «географічно-статистичний словник Російської імперії» П. П. Семенова (т. 1—5, СП(Збори постанов) Би, 1863—85), що до цих пір зберіг велику наукову і довідкову цінність. У його складанні брали участь учені: П. І. Кеппен, Р. До. Маак, Л. Н. Майков і ін. Словник дає детальні відомості про гірські системи, океани і моря, річки, губернії, області, міста і ін. населених пунктах, про заводи і фабрики, народів і племена Росії. Переважна більшість статей супроводяться обширними бібліографічними списками, матеріал для яких підготував П. І. Кеппен. Подібного роду словники складалися і по окремих районах Росії (наприклад, «Географічний і статистичний словник Пермської губернії» Н. До. Чупіна, Перм, 1873—88); такого роду словники були видані по Амурській і Приморській областях і ін. районам.

  Після Великої Жовтневої революції в кінці 20—начале 30-х рр. в СРСР почали створювати краєзнавчі енциклопедії. Були випущені 4 томи «Сибірської радянської енциклопедії» (Новосиб. — М., 1929—1937, 4-й т. — у вигляді макету), перші томи «Уральської радянської енциклопедії» (Свердловськ — М., 1933; вийшов т. 1 на букви «А» — «В») і «Енциклопедичного словника ЦЧО» (Вороніж 1934; вийшов т. 1 на букви «А» — «Е»).

  В 60-х рр. 20 ст в СРСР була видана «Коротка географічна енциклопедія» (т. 1—5, М., 1960—66), що містить 16 тис. статей. Енциклопедія носить комплексний характер; у ній поміщені статті по регіональній географії СРСР і зарубіжних країн, по теоретичних і термінологічних питаннях фізичної і економічної географії і дотичних з географією суміжних наук. Значну частину 5-го тому займає «Покажчик імен» — короткий біографічний словник мандрівників і діячів географічних і суміжних наук, в цьому ж томі поміщені різного роду довідкові відомості (звідні цифрові дані про океани і моря, протоки, архіпелаги і острови, гірські вершини, вулкани, землетруси, річки, озера, найбільші міста, посівні площі і збори основних з.-х.(сільськогосподарський) культур, видобутку корисних копалин по всьому світу і ін.). До багатьом статтям прикладені списки літератури. Статті супроводяться кольоровими картами (близько 130) у вигляді вклейок; крім того, в тексті поміщено близько 500 карт і 1300 ілюстрацій. На викладачів, студентів і науковців розрахований «Енциклопедичний словник географічних термінів» (М., 1968), що носить загальногеографічний характер. Словник включає 4200 фізико- і економіко-географічних термінів, особлива увага приділена теоретичним питанням і новітнім географічним термінам, пов'язаним з досягненнями радянської науки, є також терміни з суміжних наук (геології, грунтознавства і ін.).

  З сучасних зарубіжних Р. е. найбільш значителен «Географічний лексикон» Вестермана («Westermanns Lexikon der Geographie», Bd 1—4—, Braunschweig, 1968—70 —, вперше подібний словник був виданий в 1922—23— «Ewald Banse''s Lexikon der Geographie», Bd 1—2, Braunschweig — Hamb.). Статті цієї енциклопедії присвячені об'єктам регіональної географії окремим географічним наукам і термінам, мандрівникам, мореплавцям і географам світу; супроводяться картосхемами. Грунтовні прістатейниє бібліографічні списки.

  Групою однотипних видань є словники географічних назв, що випускаються в США і Великобританії: «Колумбійський географічний словник світу» Ліппінкотта («The Columbia Lippincott Gazetteer of the World», N. Y., 1966), «Географічний словник» Уебстера («Webster''s Geographical Dictionary», Springfield, 1966), «Усесвітній географічний словник» Чеймберса («Chamber''s World Gazetteer and Geographical Dictionary», Edinburg, 1965). Географічні назви світу найширше представлені в словнику Ліппінкотта. Час від часу вони перевидаються, повідомляючи про найважливіші зміни на карті світу, і особливо в США і Великобританії. Статті і довідки гранично лаконічні (наприклад, ст. «Африка» в словнику Ліппінкотта викладена на 4 стовпцях), а кількість їх велике (около130 тис. в словнику Ліппінкотта, 40 тис. в словнику Уебстера; лише у словнику Чеймберса 12 тис.). У єдиному алфавіті дани зведення про різні фізіко-географічні об'єкти світу: містах, країнах, їх природних ресурсах, населенні і ін. Статті, присвячені СРСР, зазвичай носять неповний, а деколи і тенденційний характер. Французький «Новий словник загальної географії» («Vivien de Saint Martin L. et Rousselet L., Nouveau dictionaire de geographic universelle», v. 1—7, P., 1879—95, Supplement, v. 1—2, P., 1895—1900) дає відомості по фізичній, економічній, політичній, історичній географії і етнографії.

  У Франції видана також «Географічна енциклопедія ХХ століття» («Encyclopedie geographique du XX siecle», P., 1950). Вона містить гранично стислі фізико- і економіко-географічні відомості про материки, їх крупні частини і країни світу. Текст цих статей по суті є поясненням до основної її частини — зображенням (понад 600) і картам (276).

  Популярний характер носить енциклопедичний «Словник по географії» Лонгмана («Longmann''s Dictionary of Geography», ed. by L. Dubley Stamp, L., 1966), призначений головним чином для студентів і широких кругів читачів. Словник містить зведення про найважливіші географічні об'єкти світу, роз'яснення основних географічних термінів (головним чином з фізичної географія), короткі біографії мандрівників і географів, відомості про географічні суспільства і найважливіші видання по географії. Зведенням визначень термінів фізичної і економічної географії, що витягують з різних енциклопедій, довідників і словників (як загальних, так і галузевих), теоретичних робіт по географії із засланнями на ці джерела, є «Словник географічних термінів» під редакцією Л. Д. Стампа («Glossary of Geographical Terms», prepared by L. Dudley Stamp, N. Y., 1961).

  Обширну інформацію містять енциклопедії, присвячені окремим географічним наукам, наприклад «Енциклопедія океанографії» («The Encyclopedia of Oceanography», ed. by P. W. Fairbridge, N. Y., 1966) і «Енциклопедія геоморфологиі» («The Encyclopedie of geomorfology», ed. by R. W. Fairbridge, N. Y. — Amst. — L., 1968), які публікують статті по найважливіших питаннях океанології, геоморфологиі і суміжних наук.

  Особливу групу складають енциклопедії, присвячені континентам і країнам (страноведчеськие енциклопедії). У СРСР прикладом такої енциклопедії може служити енциклопедичний довідник «Африка» (т. 1—2, М., 1963), загальний огляд континенту (природні умови і ресурси, етнічний склад і розміщення населення, історія, економіка і культура), що дає спочатку, а потім понад 2400 статей, розміщених в алфавітному порядку і що знайомлять зі всіма країнами Африки, її окремими фізико- і економіко-географічними об'єктами, народами, пам'ятниками історії і культури, державними і політичними діячами, її дослідниками. Із зарубіжних енциклопедій цього типа можна назвати «Австралійську енциклопедію» («The Australian Encyclopedia in ten volumes», v. 1—10, Sydney, 1963) і «Енциклопедію Канадіана» («Encyclopedia Canadiana», v. 1—10, Ottawa, 1968). Статті цих енциклопедій знайомлять з природою, населенням, народним господарством охороною здоров'я, культурою і т. п. Австралії і Канади, біографіями діячів цих країн.

  Літ.: Кауфман І. М., Географічні словники. Бібліографія, М., 1964; Zischka G. A., Index Lexicorum. Bibliographie der lexicalischen Nachschlagewerke, W., [1959]; Guide to reference books, by C. M. Winchell, Chi., 1967, р. 441—61.

  Ст А. Миколаїв.