Планетографічні координати
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Планетографічні координати

Планетографічні координати, числа, що визначають положення крапки на поверхні планети. Як П. до. служать, як і для Землі, широта і довгота. Широта вимірюється кутом між плоскістю екватора планети і нормалі до поверхні планети в даній крапці. Для планети з малим стискуванням це поняття практично збігається з поняттям планетоцентричної широти, вимірюваної кутом між плоскістю екватора і прямої, що сполучає дану крапку з центром планети. Північною вважається півкуля планети, що знаходиться з боку того полюса її, який лежить з північного боку Лапласа незмінної плоскості . Довготою крапки є двогранний кут між плоскістю меридіана даної крапки і плоскістю нульового меридіана, що проходить через вибрану відповідно до міжнародної угоди крапку на диску планети. Довготи відлічуються від 0° до 360° в напрямі, протилежному до напряму обертання планети (для спостерігача, що знаходиться в інерціальній системі координат, що не обертається). В планет, позбавлених чітко виражених деталей, які могли б бути використані для проведення нульового меридіана, як останній приймають меридіан, що проходить через центр диска планети (центральний меридіан) в деякий фіксований момент. Знаючи період обертання планети, можна визначити положення нульового меридіана відносно центрального для будь-якого моменту часу. Якщо планета обертається з різною кутовою швидкістю на різних широтах, для кожної широтної зони встановлюється своя система довгот (в Юпітера, Сатурну, а також в Сонця).

  Незрідка для П. до. конкретних планет використовуються власні імена: гермографічеськие координати в Меркурія (Гермеса), венеріанськие координати у Венери, географічні, — в Землі, селенографічеськие — у Луни, ареографічеськие — у Марса (Ареса), йовіграфічеськие — в Юпітера і т.п.

  Д. Я. Мартинов.