Лапласа незмінна плоскість , плоскість, що проходить через центр мас Сонячної системи перпендикулярно вектору моменту кількості руху. Поняття Л. н. п. було введено в 1789 П. Лапласом, що вказав на переваги її використання як основна координатна плоскість при вивченні рухів тіл Сонячної системи: тоді як положення плоскості екліптики і екватора безперервно змінюються, Л. н. п. зберігає своє положення в просторі незмінним. Для того, щоб визначити положення Л. н. п. відносно плоскості екліптики, необхідно знати числові значення мас всіх планет. Оскільки з розвитком астрономічних досліджень ці величини поступово уточнюються, то і параметри, що визначають положення Л. н. п., декілька змінюються. Положення Л. п. п. відносно екліптики в епоху 1950,0 визначається наступними елементами: екліптична довгота точки пересічення з екліптикою W = 107° 13,3'' ± 2,1’, нахил i = 1°38''49’’± 22’’.
