Шелгунов Микола Васильович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шелгунов Микола Васильович

Шелгунов Микола Васильович [22.11 (4.12) .1824, Петербург, — 12(24) .4.1891, там же], російський революціонер-демократ, публіцист і літературний критик. З дворян. У 1841 закінчив Лісовий інститут, служив в лісовому департаменті Міністерства державних імуществ. В кінці 1850-х рр. професор Лісового інституту, автор праць по лісівництву. У 1855 познайомився с М. Л. Міхайловим, в 1858—59 їздив з ним до Лондона, зустрічався з А. І. Герценом і Н. П. Огаревим. Після повернення зближувався з Н. Г. Чернишевським і його кругом, співробітничав в журналі «Сучасник», «Російське слово», «Століття». Ш. — учасник революційного руху 1860-х рр., автор прокламацій «До молодого покоління» (за участю Міхайлова), «Російським солдатам від їх доброзичливців уклін» (не надрукована). У ст. «Робочий пролетаріат в Англії і у Франції» («Сучасник», 1861 № 9—11) Ш. виклав роботу Ф. Енгельса «Положення робочого класу в Англії». У 1862 вийшов у відставку і виїхав в край Нерчинський, де відбував каторгу Міхайлов. У березні 1863 арештований в Іркутську у зв'язку з дізнанням у справі про прокламації, доставлений до Петербургу і поміщений в Алексєєвський равелін . В кінці 1864 засланий у Вологодську губ.(губернія), до 1877 в засланні в різних провінційних містах. З 1866 один з провідних співробітників, після смерті Г. Е. Благосветлова в листопаді 1880 — фактичний редактор журналу «Справа» . 28 червня 1884 арештований за зв'язки з емігрантами і засланий на 5 років в Смоленську губернію. У 1886—91 публікував в журналі «Російська думка» цикл статей «Нариси російського життя». У багаточисельних статтях по історії, економіці, суспільним стосункам Ш. виступав прибічником селянської революції, яка, на його думку, могла привести Росію до соціалізму, минувши капіталізм. Прогрес суспільства він обумовлював боротьбою народних мас проти експлуатації. Останніми роками життя Ш. під впливом марксизму наблизився до розуміння провідної ролі робочого класу в революційному русі. У 1880-х рр. виступав з критикою толстовки і «малих справ теорії» . В області літературної критики Ш. відстоював принципи реалізму і громадянськості, розробляв проблему позитивного героя і народного характеру, в літературі, критикував прибічники теорії «чистого мистецтва». Похорони Ш. 15 (27) квітня 1891 перетворилися на багатотисячну антиурядову демонстрацію, в якій брали участь і робітники.

  Соч.: Вигадування, 3 видавництва, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би. [1904]; Літературна критика, Л., 1974; Спогади, в кн.: Шелгунов Н. Ст, Шелгунова Л. П., Міхайлов М. Л., Спогади, т. 1, М., 1967; Невидані сторінки спогадів, «Прометей» т. 2, М., 1967.

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 485); Пеунова М. Н., Суспільно-політичні і філософські погляди Н. Ст Шелгунова, М., 1954; Есин Би. І., Н. В. Шелгунов — революційно-демократичний публіцист, М., 1970; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М. ¾ Л., 1962.

  Л. І. Ройтберг.

Н. Ст Шелгунов.