Міхайлов Михайло Ларіонович [4(16) .1.1829, Оренбург, — 3(15) .8.1865, Кадая, нині Читинською обл.], російський поет, революційний діяч. Народився в сім'ї чиновника, батько якого був кріпосним. Здобув домашню освіту, вчився в Петербурзькому університеті (1846—48). З 1845 друкував вірші і нариси в петербурзьких журналах; з початку 50-х рр. писав прозу у дусі натуральної школи (повести «Адам Адамич», «Мереживниця», роман «Перелітні птиці», 1854). Співробітничав в «Сучаснику» (з 1852) як поет, критик, публіцист: у статтях («Жінки, їх виховання і значення в сім'ї і суспільстві», 1860, і ін.) виступав з вимогою цивільного рівноправ'я для жінки. Зближується з кружком, який склався довкола Н. А. Добролюбова і Н. Р. Чернишевського, М. в 1860 увійшов в склад редакції «Сучасника», очолив відділ іноземної літератури. Тоді ж почав нелегальну діяльність, брав участь в складанні (спільно з Н. Ст Шелгуновим ) і поширенні революційних прокламації «До молодого покоління», яку надрукував в Лондоні, в друкарні А. І. Герцена. Осенью 1861 арештований; засуджений до 6 років каторги і довічного поселення в Сибіру.
В своїй ліриці і політичній сатирі М., поет некрасовськой школи, звертався до тем з народного життя, розвивав традиції поезії декабристів і М. Ю. Лермонтова, звав до боротьби зі свавіллям і насильством (вірші «П'ятеро», «Пам'яті Добролюбова»). Деякі його вірші, відмічені агітаційно-пісенними інтонаціями, цивільною патетикою, стали революційними піснями («Пам'яті Добролюбова», «Міцно, дружно вас в об'ятья...» і ін.). Видатний перекладач, М. зробив надбанням російських читачів багато творів прогресивної поезії світу (П. Же. Беранже, А. Міцкевич, Р. Лонгфелло, Т. Гуд і ін.). Його переведення «Пісень Гейнеа» (1858) А. А. Блок вважав «справжніми перлами поезії» (Збори соч.(вигадування), т. 11, 1934, с. 228).
Соч.: Соч., під ред. Би. П. Козьміна, т. 1—3, М., 1958; Собр. віршів. [Вступ. ст., підгот. тексту і прим.(примітка) Ю. Д. Льовіна], Л., 1969; Записки, в кн.: Шелгунов Н. Ст, Шелгунова Л. П., Міхайлов М. Л., Спогади, т. 2, М., 1967.
Літ.: Лемке М. До., Справа М. І. Міхайлова, в його кн.: Політичні процеси в Росії 1860-х рр., 2 видавництва, М. — П., 1923; Козьмін Би. П., Н. Г. Чернишевський і М. І. Міхайлов, в його кн.: Література і історія, М., 1969; Фатєєв П. С., М. Міхайлов — революціонер, письменник, публіцист, М., 1969.
