Толстовка, релігійно-утопічна суспільна течія в Росії кінця 19 — почала 20 вв.(століття) Виникло в період політичної реакції 1880‑х рр. під впливом релігійно-філософського учення Л. Н. Толстого . Основи Т. викладені Товстим в «Сповіді», «В чому моя віра?», «Крейцерової сонаті» і ін. Толстовці передбачали перетворити суспільство шляхом релігійно-морального самовдосконалення, проповідували «загальну любов», «непротивлення злу насильством». В. І. Ленін писав, що толстовці перетворили «¼в догму якраз найслабкішу сторону його (Толстого. — Ред. ) учення» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 210). Критика толстовцями православної церкви, офіційній релігії, пасивне заперечення самодержавства, проповідь зрівняльних принципів, зближення з сектантами (молоканами, духоборами, штундистами) викликали переслідування з боку церковників і поліції. У 1897 Т. було оголошено шкідливою сектою. У 1901 Толстой був відлучний від церкви, його прибічники піддавалися арештам і висилці. Виниклі в 1880-х рр. колонії толстовців в Тверськой, Симбірськой, Харківській губерніях і в Закавказзі (так звані «культурні скити») незабаром розпалися. Значно більше значення мала просвітницька діяльність толстовців. Засноване толстовцями Ст Р. Чертковим і П. І. Бірюковим видавництво «Посередник» видавало масовими накладами книги для народу: твори Толстого, Р. І. Успенського, А. П. Чехова і ін., посібники з агрономії, ветеринарія, гігієні. Т. знайшло послідовників в Західній Європі, Японії, Індії (М. Ганді ), які в 1880—1900-х рр. намагалися влаштувати толстовські колонії в Англії і Південній Африці. Проте в російському суспільному житті Т. не залишило помітного сліду. Будучи вираженням «¼примитивной селянській демократії» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 20, с. 20), породженням епохи реакції і спаду революційного руху, Т. в період нового суспільного підйому почала 20 ст зжило себе.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 676); Крівенко С. Н., На распутьі, 2 видавництва, М., 1901; Пругавін А. С., Про Льва Толстом і толстовців, М., 1911. Див. також літ.(літературний) при статті Л. Н. Толстой .
