Шелебі Микола Іванович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шелебі Микола Іванович

Шелебі (Полоруссов) Микола Іванович [1(13) .5.1881, дер.(село) Нове Узєєво, нині Аксубаєвського району Татарської АССР, — 12.1.1945, Чебоксари], чуваський радянський поет, народний поет Чуваською АССР (1936). Род. у сім'ї бідного селянина. Перший твір — пісня «Росія» (1905), в якій поет викриває несправедливі громадські порядки царської Росії і закликає народ до боротьби з ними. У вірші «Змій» (1907) в алегоричній формі виражена віра в перемогу над силами зла. У 1912—15 Ш. створив сатиричний вірш «Васянка» і поему «Черемшан і Кондурча». Після Великої Жовтневої революції написані вірші і пісні «Ленін», «Чуваська жінка», «Колгосп „Чуваш”» і ін. У 1931 поет осліпнуло, але продовжував працювати. Широко відомі його вірші і поеми, створені в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 («Я закликаю», «Гроза», «Пісня льотчика-героя» і ін.). Нагороджений орденом «Знак Шани».

  Соч.: Суйласа ілнісем, Шупашкар, 1948; у русявий.(російський) пер.(переведення)—Чувашськая пісня, Чебоксари, 1955.

  Літ.: Сироткин М. Я., Микола Іванович Полоруссов (Шелебі), Чебоксари, 1956; Юрьев М. І., Письменники Радянській Чувашії, Чебоксари, 1975.

  Н. С. Дідовий.