чукотсько-камчатські мови, ізольована сім'я мов, на яких говорять нечисленні народності, складові основне корінне населення Чукотки і Камчатки. Загальна чисельність тих, що говорять на Ч.-к. я. — близько 18 тис. чіл. (1970, перепис). Ч.-к. я. відносять до палеоазіатським мовам . Діляться на 2 гілці: чукотсько-коряцьку, включаючу 4 близькоспоріднених мови —чукотська мова,коряцька мова, алюторський мова (власне алюторський, паланський і карагинський діалекти), керекський мова (майно-пільгинський і хатирський діалекти), і ітельменськую — ітельменський мова, що має ряд меж субстратного (див. Субстрат ) походження. Алюторський і керекський мови деякі учені вважали діалектами коряцької мови. Ітельменськая гілка включала 3 мови: північний, південний (зниклі в кінці 19 ст) і західний (представлений сучасними ітельменськимі діалектами).
Для Ч.-к. я. характерні сингармонізм голосних, асиміляція і дисиміляція приголосних; галасливі змички представлені одним поруч (глухими), відносно велике число сонантов . По граматичній будові Ч.-к. я. відносяться до агглютінатівним мовам префіксно-суфіксального типа; у них є розривні афікси. Іменники характеризуються розвиненою відмінковою системою. У деяких позиціях імена змінюються по особах. Дієслово має 2 відмінювання: суб'єктне і суб'єктно-об'єктне. Розвинена відо-тімчасова система. У більшості Ч.-к. я. дієслова і імена розрізняють 3 числа (ед. ч., двойств. ч., мн.(багато) ч.(множина)). У числівниках представлена п'ятіркова система рахунку. У пропозиціях з дієслівним присудком уживаються номінатівная конструкція і ергатівная конструкція . Для Ч.-к. я. характерна інкорпорація . В лексиці є запозичення з російської мови. Чукотську і коряцьку мову мають писемність (з 1931 — на основі латинської, з 1936 — російської графіки).
Літ.: Ськорік П. Я., Чукотсько-камчатські мови, в кн.: Мови народів СРСР, т. 5, Л., 1968 (літ.).
