Сонанти (від латів.(латинський) sonans, родовий відмінок sonantis — звучний), при функціональній характеристиці звуків приголосні, промовці як складотворчий елемент — вершини складу (наприклад, французький вигук pstt, російське «кс- кс!»). Поняття С. грає важливу роль в індоєвропєїстіке, наприклад при реконструкції явища сонантізациі нескладових приголосних, яка по-різному відбивається у фонетичній структурі морфем в різних індоєвропейських мовах. При характеристиці артикуляції звуків (у вузькому значенні) С. — сонорні приголосні .
