Чорноморське козаче військо, створене на Ю. України в 1787 (оформлено указом в січні 1788) з колишніх запоріжців за ініціативою Р. А. Потемкина під назвою «Військо вірних козаків». Брало участь під командуванням отаманів С. Белого і З. Чепеги в російсько-турецькій війні 1787—91, було перейменовано в Ч. до. ст і отримало землі між Південним Бугом і Дністром. У 1792—93 в цілях закріплення території на Північному Кавказі було переселено на Кубань у складі 40 куренів (до 25 тис. чіл.) з центром в Екатерінодаре (нині Краснодар). Ч. до. ст займало оборонну лінію по правому берегу р. Кубань від її гирла до р. Лаба. У нім зберігалися деякі зовнішні ознаки Запорізької Січі (формальна виборність військового уряду, назви куренів і ін.). У 1-ій половині 19 ст в його склад увійшло до 70 тис. переселенців — колишні запоріжці що повернулися з Туреччини, і козаків скасованих українських козачих військ (Усть-дунайського, Азовського, Бугського, Екатерінославського і ін.). До 1860 населення Ч. до. ст налічувало близько 200 тис. чіл. і виставляло 12 кінних полків, 9 піших (пластунських) батальйонів, 4 батареї і 2 гвардійські ескадрони. Брало участь в Кавказькій війні 1817—64, а пластуни — і в Севастопольській обороні 1854—55 . В 1860 увійшло до складу знов утвореного Кубанського козачого війська .
Літ.: Голобуцкий Ст А., Чорноморське козацтво, До., 1956; Щербина Ф. А., Історія Кубанського козачого війська, т. 1—2, Екатерінодар, 1910—13.
