Севастопольська оборона 1854-55
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Севастопольська оборона 1854-55

Севастопольська оборона 1854—55, героїчна оборона Севастополя 13(25) вересня 1854—27 серпня (8 вересня) 1855 під час Кримської війни 1853—56 . Після поразки на р. Альме 8(20) вересня 1854 російські війська під командуванням А. С. Меншикова відійшли спочатку на Південну сторону Севастополя, а потім до Бахчисараю. 13(25) вересня Севастополь був оголошений на облоговому положенні. Зосереджений на його рейді російський Чорноморський флот (16 парусних лінійних кораблів, 4 парусних і 6 парових фрегатів і інші кораблі; 24,5 тис. чоловік екіпажа) і гарнізон міста (близько 7 тис. чоловік) виявилися перед лицем 67-тисячної союзної армії (41 тис. французів, 20 тис. англійців і 6 тис. турок) і переважних сил флоту (34 лінійних корабля і 55 фрегатів, у тому числі 4 кораблі і 50 фрегатів парових). Будучи підготовлений до оборони з моря (8 берегових батарей з 610 знаряддями), Севастополь був погано захищений з суші (старі або незавершені зміцнення на Південній стороні з 145 знаряддями). Оборону очолив начальник штабу флоту віце-адмірал Ст А. Корнілов, а його помічником став віце-адмірал П. С. Нахимов . 11(23) вересня впоперек бухти було затоплено 5 старих лінійних кораблів і 2 фрегати, щоб не допустити прориву противника; з кораблів на сушу була знята частина знарядь, а з екіпажів сформовано 22 батальйони, що підсилило гарнізон до 20 тис. чоловік. Союзне командування (англійський генерал Ф. Дж. Раглан і французький генерал Ф. Канробер) не зважилося на негайний штурм Севастополя і, обійшовши його з Ю. (при цьому союзні війська розійшлися на марші з військами Меншикова, що відходили), почало облогові роботи. Це дозволило севастопольцям спорудити на Південній стороні 7 бастіонів і інші зміцнення і встановити 341 знаряддя, у тому числі 118 важких, проти 144 знарядь у противника. 18(30) вересня війська Меншикова повернулися до Північної сторони, і гарнізон виріс до 35 тис. чоловік.

загрузка...

  5(17) жовтня союзники почали 1-е бомбардування з суші і моря, але російські артилеристи подавили майже всі їх сухопутні батареї і пошкодили декілька кораблів, змусивши флот відійти. Союзне командування відмінило штурм, що намічався, і перейшло до тривалої облоги. 5(17) жовтня був смертельно поранений Корнілов і керівництво обороною прийняв Нахимов. Меншиков намагався завдати удару в тил облогового корпусу союзників, але після Балаклавського бою 1854 і поразки в Інкерманськом битві 1854 припинив активні дії. Союзники, що зазнали великих втрат в людях від хвороб і в кораблях від шторму, також майже скрутили облогові роботи, які гальмувалися артилерійським вогнем і вилазками севастопольців. До лютого 1855 сил союзників збільшилися до 120 тис. чоловік і вони знову розвернули облогові роботи, направляючи головні зусилля проти ключової позиції обложених — Малахова кургану . Нахимов і його помічники (контр-адмірал Ст І. Істомін, військовий інженер Е. І. Тотлебен і ін.) організували активну оборону, спорудивши перед лінією бастіонів систему передових зміцнень (Селенгинський і Волинський редути, Камчатський люнет і ін.), які прикривали підступи до Малахову кургану. Спроби союзників в лютому — березні опанувати ці зміцнення закінчилися невдачею. До квітня союзники мали 170 тис. чоловік (проти 40 тис. чоловік гарнізону Севастополя) і 541 знаряддя. Боєприпаси доставлялися від Балаклави по вузькоколійній же. д.(залізниця) Обложені мали 466 знарядь, але відчували нестачу боєприпасів, т. до. доставка їх гужовим транспортом була дуже повільній. З 28 березня (9 квітня) по 6(18) квітня союзники провели 2-е бомбардування, яке обложені витримали, не дивлячись на важкі втрати. Генерал М. Д. Горчаков, Меншикова, що змінив, на посту командувача військами в Криму, вважав опір даремним зважаючи на перевагу противника в силах і зростаючих втрат (близько 9 тис. чіл. у березні, понад 10 тис. в квітні, близько 17 тис. в травні) і почав добиватися згоди пануючи на евакуацію Південної сторони Севастополя, Французький генерал Же. Ж. Пелісье, Канробера, що змінив, отримав наказ Наполеона III прискорити узяття Севастополя, не зважаючи на втрати. У ніч на 11 (23) травня 2 французьких дивізії захопили траншеї перед бастіонами Міської сторони, а 26 травня (7 червня) після 3-го бомбардування 5 французьких дивізій опанували зміцнення перед бастіонами Корабельної сторони. 6(18) червня після 4-го бомбардування 8 французьких і англійських дивізій (44 тис. чоловік) почали штурм Корабельної сторони, який був відбитий 20 тис. севастопольців під командуванням генерала С. А. Хрульова . Але сили захисників міста танули. 28 червня (10 липня) був смертельно поранений Нахимов. Зроблена Горчаковим в серпні спроба настання в тил союзникам на р. Чорною закінчилася поразкою російських військ. Союзники почали 5-е бомбардування, втрати севастопольців стали перевищувати 1 тис. чоловік в добу. Було почато будівництво наплавного моста через Північну бухту, яке було закінчено 15(27) серпня 24 серпня (5 вересня) почалася 6-я бомбардування з 807 знарядь. Випустивши 150 тис. снарядів (втричі більше, ніж росіяни з 540 знарядь), артилерія союзників зрівняла російські зміцнення із землею. Втрати захисників складали 2—3 тис. чоловік в день. 27 серпня (8 вересня) 8 французьких, 5 англійських дивізій і 1 сардінська бригада (близько 60 тис. людина) почали штурм Севастополя, гарнізон якого налічував 40 тис. чоловік, але велика частина була відведена з-під вогню на 2-у лінію. Раптову атаку французькі війська опанували лінією бастіонів на Корабельній стороні. Контратакою їх удалося відкинути скрізь, окрім Малахова кургану, що вирішило результат оборони. Увечері за наказом Горчакова війська відійшли по мосту на Північну сторону, 28 серпня (9 вересня) союзники зайняли сильно зруйновану Південну сторону.

  За час С. о. союзники втратили 71 тис. чіл., не рахуючи хворих і померлих від хвороб, росіяни — близько 102 тис. чоловік. Наполеглива героїчна оборона прославила Севастополь на весь світ і зробила вплив на хід мирних переговорів. Імена Корнілова, Нахимова, Істоміна, Хрульова, Тотлебена; офіцерів А. Ст Мельникова, Н. А. Бірільова, П. Завалішина, Ф. М. Новосильського, П. Л. Жерве, А. І. Панфілова; матросів П. М. Кішки, І. Дімченко, Ф. Заїки, А. Рибакова; солдат А. Елісєєва, І. Шевченко, Я. Махова; лікарки Н. І. Пірогова і багато інших увійшли до літопису слави російської армії і флоту. С. о. збагатила військове мистецтво досвідом тривалої і успішної оборони військово-морської фортеці спільними силами армії і флоту. С. о. відбита в панорамі Ф. А. Рубо «Оборона Севастополя» (1902 — 04), яка знаходиться в спеціальній будівлі в Севастополі.

  Літ.: Опис оборони м. Севастополя, т. 1—2 СП(Збори постанов) Би, 1868—72; Зайончковський А. М., Оборона Севастополя. Подвиги захисників, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1904; Тарле Е. Ст, Героїчна Севастопольська оборона 1854—1855, М., 1957; Niel M. A., Siege de Sébastopol, P., 1958; Auger Ch Guerre d''orient. Siege de Sébastopol. Historique du Service de l''artillerie. 1854—1856, v. 1—2, P., 1859; Elphinstone Н. S. and Jones Н. D., Siege of Sebastopol, v. 1—4, [L.] 1859.

  І. Ст Бестужев.

Оборона Севастополя в 1854—1855 рр.