Нахимов Павло Степанович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Нахимов Павло Степанович

Нахимов Павло Степанович [23.6(5.7) .1802, с. Містечко Вяземського повіту Смоленської губернії, нині с. Нахімовське Андріївського району Смоленської області, — 30.6(12.7) .1855, Севастополь], російський флотоводець, адмірал (1855). Народився в сім'ї офіцера. Закінчив Морський кадетський корпус (1818), служив на Балтійському флоті. У 1822—25 зробив кругосвітнє плавання на фрегаті «Крейсер». Брав участь в Наварінськом битві 1827, командуючи батареєю на лінійному кораблі «Азов» . Під час російсько-турецької війни 1828—29 командував корветом при блокаді Дарданелл, а з 1829 після повернення до Кронштадта — фрегатом «Паллада». З 1834 на Чорноморському флоті, командир лінійного корабля. У 40-х рр. здійснював крейсери в кавказьких берегів, брав участь у висадці десантів і зміцненні Чорноморської берегової лінії. У 1845 вироблений в контр-адмірали і призначений командиром бригади кораблів, з 1852 віце-адмірал, початковій флотській дивізії. Був найближчим сподвижником адмірала М. П. Лазарева і завоював великий авторитет в області військово-морського мистецтва. Під час Кримської війни 1853—56, командуючи ескадрою Чорноморського флоту, Н. виявив і заблокував головні сили турецького флоту в Синопе, а 18 (30) листопада розгромив їх в Синопськом битві 1853 . Для дій Н. у цьому бою характерні наступальний дух, рішучість в досягненні мети, ефективне використання артилерійських засобів. Під час Севастопольської оборони 1854—55 Н. правильно оцінив стратегічне значення Севастополя і використовував сили, що все були в його розпорядженні, і засоби для посилення оборони міста. Офіційно обіймаючи посаду командувача ескадрою, а з лютого 1855 командира Севастопольського порту і військового губернатора, Н. фактично з самого початку оборони Севастополя очолював героїчний гарнізон захисників фортеці, проявивши видатні здібності в організації оборони бази флоту з моря і суші. Н. керував формуванням морських батальйонів, будівництвом батарей, створенням і підготовкою резервів і т.д. Він безпосередньо вирішував основні питання бойового управління, керував бойовими діями на головних напрямах, у тому числі віддзеркаленням атак противника, приділяв повсякденну увагу організації взаємодії сухопутних і морських сил, найбільш ефективному використанню артилерії, будівництву інженерних споруд, медичному і тиловому забезпеченню. Як організатор і керівник оборони Н. мав величезний авторитет і любов захисників Севастополя, подаючи приклад хоробрості і витримки. Під час одного з об'їздів передових зміцнень 28 червня (10 липня) був поранений кулею в голову на Малаховом кургані . Похований в Севастополі у Володимирському соборі. У Севастополі споруджений пам'ятник Н. (бронза, гранує, 1959, скульптор Н. Ст Томськ). У 1944 Президією Верховної Ради СРСР були засновані ордени Нахимова 1-ої і 2-ої міри і медаль Нахимова. Ім'я Н. привласнено одному з крейсерів Радянського ВМФ(військово-морський флот) і ін.

  Соч.: Нахимов П. С., Документи і матеріали, М., 1954.

  Літ.: Адмірал Нахимов. Статті і нариси. Сост. Би. І. Зверев, М., 1954; Белавенец П. І., Адмірал Нахимов, Севастополь, 1902; Мазунін Н. П., Адмірал П. С. Нахимов. М., 1952; Зверев Би. І., Видатний російський флотоводець П. С. Нахимов, Смоленськ, 1955; Полікарпов Ст Д., П. С. Нахимов, М., 1960; Давидов Ю. Ст, Нахимов, М., 1970.

  Би. І. Зверев.

 

П. С. Нахимов.