Чинник геометричний, в фотометрія величина, що визначає геометрію пучка випромінювання. Ф. р. G залежить лише від розмірів і взаємного розташування діафрагм (див. Діафрагма в оптиці), що спільно виділяють в просторі зі всіх можливих прямих така безліч напрямів, яка визначає промінь або, при кінцевих розмірах області, зайнятої випромінюванням, – пучок цього випромінювання. Ф. р. однаковий для всіх поверхонь, що пересікаються прямими, що входять в дану безліч (інваріантний відносно них), і береться за міру цієї безлічі (див. Міра безлічі ) . Для зв'язаних початкових і кінцевою діафрагм А і і А п оптичної системи, наприклад
d 2 G = d А і cos Q і d W і = da п cos Q п d W п ,
де d 2 G – другий диференціал від Ф. р., d А і і da п – площі зв'язаних ділянок діафрагм або джерела і приймача; Q і і Q п – кути між напрямом випромінювання і перпендикулярами до випромінюючої і освітлюваної поверхонь; d W і і d W п – заповнені випромінюванням тілесні кути з боку А і і А п . Інваріантність Ф. р. зберігається і для широких світлових пучків. Ф. р. використовують для побудови систем фотометричних величин : так, яскравість уподовж світивши L = d 2 Ф/d 2 G, де Ф – або світловий потік, або потік випромінювання . Поняття про міру безлічі променів було вперше введене сов.(радянський) ученим А. А. Гершуном в 30-х рр. 20 ст
Літ.: Гершун А. А., Міра безлічі променів, «Праці Державного оптичного інституту», 1941, т. 14, ст 112–20; Terrien J., Desvignes F., La photometrie, P., 1972.
