Цао Пі, Цао Пей (друге ім'я — Цзи-хуань, відомий також як Вейський імператор Вень-ді) (187, область Пейго, сучасна провінція Аньхой, — 226), китайський поет і теоретик літератури. Імператор царства Вей в 220—226. Син Цао Цао . Життя провів у війнах і «утихомиренні непокірних». Одночасно прагнув грати роль «міроустроїтеля», заступника літератури. Писав про бенкети і походи, про тлінності людського буття. Вірші Ц. П. образні і елегії. Один з перших авторів семісловних віршів — поетичної форми, основної, що стала, в китайській поезії 7—20 вв.(століття) Збереглися вірші в жанрах ши і юефу, листи про літературу, трактат «Міркування про витончену словесність». Не дивлячись на сильний вплив традиції, трактат знаменував собою відхід від конфуціанського раціоналізму (див. Конфуцій ) і вимога естетичних критеріїв в поезії. Високо оцінюючи суспільну роль літератури, Ц. П. намагався дати порівняльний аналіз творчості сучасників, коротку характеристику основних жанрів.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Антологія китайської поезії, т. 1, М., 1957.
Літ.: Черкаський Л. Е., Поезія Цао Пі і його трактат, в його кн.: Поезія Цао Чжі, М., 1963.
