Конфуцій, Кун-цзи (народився приблизно 551 — помер 479 до н.е.(наша ера)), старокитайський мислитель, засновник конфуціанство . Походив із збіднілого знатного роду і велику частину життя провів в царстві Лу . В молодості був дрібним чиновником, а потім заснував першу в Китаї приватну школу. Основні погляди До. викладені в книзі «Бесіди і думки» («Лунь юй»), яка є записом висловів і бесід До. з його найближчими учнями і послідовниками. Важливим поняттям етіко-політічного учення До. є жень («гуманність») — сукупність етичних і соціальних стосунків людей, що грунтуються на шанобливості і пошані до старших за віком і положенню, відданості государеві і т. д. У висловах До. відбита класова аристократична спрямованість його учення. Він рішуче протиставляв цзюнь цзи («благородних мужів») простолюдинам — сяожень («дрібним людиськам»): перші покликані управляти другими, служити їм прикладом. Коли конфуціанство стало пануючою доктриною (після 136 до н.е.(наша ера)), До. був проголошений «вчителем 10 тисяч поколінь» і його культ офіційно підтримувався аж до 1911 (початок буржуазної революції Синьхайськой).
Літ.: Попів П. С., Вислову Конфуція, учнів його і інших осіб, пер.(переведення) з кит.(китайський), СП(Збори постанов) Би, 1910; Петров А. А., Нарис філософії Китаю, в збірці: Китай, М.— Л., 1940; Історія філософії, т. 1, М., 1957, гл.(глав) 1; Васильев Л. С., Культи, релігії, традиції в Китаї, М., 1970; Лі Чжан-чжі, Кун-цзиди гуши (Біографія Конфуція), Шанхай, 1957; Rygaloff A., Confucius, P., 1946.
