Конха (від греч.(грецький) kónchе — раковина), півкупол, службовець для перекриття напівциліндрових частин будівель (апсид, ніш). Виникнувши в архітектурі східного еллінізму, До. широко використовувалися в римській і візантійській архітектурі, в середньовічних християнських культових будівлях. У ДО. незрідка поміщалися мозаїки або розписи із зображенням Христа, богоматері, християнських святих.
