Харізі, Алхарізі Ієхуда бен Шломо (1165—1225), єврейський поет. Писав на староєврейській і арабській мовах. Х. — останній поет із знаменитої групи єврейських майстрів літератури середньовіччя (Ієхуда Гальові, Соломон ібн Гебіроль, Моісей ібн Езра і ін.). Багато мандрував по світлу. Перекладав староєврейською мовою знамениті маками арабського поета аль-Харірі, вигадування старогрецьких авторів («Етика», «Політика» Арістотеля і ін.). Особливу славу здобув переведенням трактату знаменитого філософа 12 ст Маймоніда «Путівник тих, що коливаються». З оригінальних праць Х. найбільш видатний твір — поема «Тахкемоні» («Ти мене умудряєшь»), що представляє збірку з 50 макамам, римованих новел і розповідей, герої яких оспівують природу, любов, засуджують вдачі і соціальні явища свого часу. Поема включає і кращі зразки біблейської поезії. Створив багато літургійних віршів (див. Літургія ).
Соч.: Тахкемоні, Варшава, 1894 (на івриті).
Літ.: Глуськина Р. М-коду,, П'ятдесята макама знаменитого середньовічного поета Алхарізі і ленінградські рукописи, в збірці: Семітські мови, ст 2, 2 видавництва, М., 1965.
