Харірі, аль-Харірі, Абу Мухаммед аль-Касим ібн Алі Аль-Басрі (1054—1122), арабський письменник. Син багатого купця. Здобув хорошу філологічну освіту. У філологічних трактатах виступав проти проникнення в письмову мову елементів розмовної мови. Автор дивана віршів і збірка послань. У циклі макамам намалював яскраві картини життя Арабського халіфату періоду занепаду. Знавець арабської класичної мови і відмінний стиліст, Х. у макамах часто удається до гри слів, заснованої на алітерації, синоніміці, вживанні рідких виразів і прислів'їв. Протягом століть маками Х. вважалися в арабській літературі зразком художньої досконалості.
Соч.: Макамат аль-Харірі, Бейрут, 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Загальна історія літератури під ред. В. Корша і А. Кирпічникова, т. 2, СП(Збори постанов) Би, 1885, с. 357—60; «Літературний Азербайджан», 1972 № 2, с. 104—13.
Літ.: Кримський А. Е., Арабська література в нарисах і зразках, М., 1911; Ст Борисова М., Долініна А. А., Маками аль-Харірі і принципи їх художнього переведення, «Народи Азії і Африки», 1972 № 2, с. 113—22; Література Сходу в середні віки, ч, 2, М., 1970, с. 287—91; Абд ан-Нафі Талімат, Ахль аль-кудйат абталь аль-макамат фі-ль-адаб аль-арабі, Хамові, 1957.
