Харитон Юлій Борисович [р. 14(27) .2.1904, Петербург], радянський фізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1946). Тричі Герою Соціалістичного Труда. Член КПРС з 1956. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1925). З 1921 почав працювати у Фізіко-технічному інституті під керівництвом Н. Н. Семенова . У 1926—28 відряджається в Кавендішськую лабораторію (Великобританія), де досліджував в Е. Резерфорда природу сцинтиляцій і чутливість ока і отримав міру доктора філософії. З 1931 працює в інституті хімічної фізики АН(Академія наук) СРСР і ін. науково-дослідних установах. Досліджував конденсацію металевої пари, вивчав спільно із З. Ф. Вальта явище нижньої межі окислення пари фосфору і відкрив його зниження домішкою аргону. Розробив теорію розділення газів центрифугуванням. Х. і його учням належать основоположні роботи по фізиці горіння і вибуху. У 1939 спільно с Я. Б. Зельдовічем вперше здійснив розрахунок ланцюгової реакції ділення урану. Лауреат Ленінською і 3 Державна премія СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 3—9-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Електронна хімія, М. — Л., 1927 (спільно с В. Н. Кондратьевим і Н. Н. Семеновим); Механізм конденсації і утворення колоїдів, Л. — М., 1934 (спільно з А. І. Шальниковим); Електронні явища, Л., 1935 (спільно з ін.); Ділення і ланцюговий розпад урану, «Успіхи фізичних наук», 1940, т. 23, ст 4 (спільно с Я. Б. Зельдовічем); До питання про розділення газів центрифугуванням, «Журнал технічної фізики», 1937, т. 7 № 14, с. 1476.
