Харіджіти (від араб.(арабський) хаварідж, буквально — що вийшли, обурилися), прибічники однієї з мусульманських сект. Рух Х. зародилося в період гострої боротьби за владу в Халіфаті, коли в 657 частину воїнів халіфа Алі, що походили з кочових арабських племен, виступила проти посилення політичного панування знаті і захвату нею земель мусульманської общини. Їх сталі називати Х. Хотя в 658 Алі розбив Х., їх ряди продовжували поповнюватися в основному за рахунок соціальних низів — як мусульманами, вихідцями з арабських племен, так і не арабами, оберненими в іслам. Повстання Х. не припинялися в районі Басри і Куфи з 660 до 681. Х. виступали за рівність всіх мусульман, збереження громадського землеволодіння, виборність халіфа общиною, що має право і позбавити влади його (причому халіфом міг стати будь-який правовірний мусульманин). В кінці 7 ст в результаті розколу серед Х. (684) формується декілька течій: ібадіти (абадіти ), азракити, софріти. Ібадіти відхилилися від озброєної боротьби, а повстання азракитов (з 695 — і софрітов) продовжувалися в Іраку і Хузістане до 697. Посилення феодального гніту в 8 ст викликало повстання ібадітов на півдні Аравії, ін. течій Х. у Ірані і Іраку. В середині 8 ст рух Х. охопило племена Північною Африки (повстання в Марокко, Іфрікиі), де вони створили ряд імаматов: імамат Ростемідов (у Тахерте), імамат в Сиджільмасе і ін. (знищені Фатімідамі в 909).
Х.-ибадиты зустрічаються в сучасному Омані, ряду держав Північної Африки і деяких ін. арабських країнах.
Літ.: Беляєв Е. А., Мусульманське сектантство, М., 1957; Чураков М. Ст Харіджітськие повстання в Магрібе, в збірці: Палестинська збірка, ст 7 (70), М. — Л., 1962; Петрушевський І. П., Іслам в Ірані в VII—XV вв.(століття), Л., 1966 (літ.).
