Хан (від тюрк.(тюркський) хаган, хакан, каган — володар, монарх), тюркський і монгольський титул. Спочатку позначав вождя племені (наприклад, у кочівників Ірану і Афганістану). При Сельджукидах і хорезмшахах — княжий титул, в монгольській імперії 13—14 вв.(століття) — правитель улусу . У державах, що утворилися після розпаду монгольської імперії, Х. — титул государя, в імперії Османа — титул султана. У Ірані при Сефевідах Х. — правитель області, а також один з титулів військово-феодальної знаті.
