Ханаан (бібл. Kěnáan, греч.(грецький) Chanaán), древньо, доїзраїльськоє назва території Палестини, Сирії і Фінікії. Етимологія назва «Х.» точно не встановлена; передбачають, що Х. означає «пурпур» і спочатку відносилося до Фінікії, де добували пурпурну фарбу. Пізня назва поширилася на всю область Х. Населеніє головним чином ханаанєї ; з несемітських народностей Х. населяли хурріти і хетти . Історія Х. відома приблизно з 8-го тис. до н.е.(наша ера) В 16—15 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Х. — у сфері політичного і економічного панування Єгипту, в 14 ст почалося ослабіння єгипетського впливу. Після війни Єгипту з царством (13 ст) Хеттським ці держави розділили між собою територію Х. на сфери впливу. З 13 ст до н.е.(наша ера) почалося завоювання Х. ізраїльськими племенами. Згодом назва «Х.» застосовувалося до Фінікії, а назва «ханаанеяне» — інколи до пунійцам (жителям колоній Фінікій в Північній Африці).
Літ.: Дияконів І. М., Мови дрен їй Передній Азії, М., 1967; ВöhI F. М. Th., Kanaanäer und Hebräer, Lpz., 1911; Gray J., The legacy of Canaan. The Ras Shamra texts and their relevance to the Old Testament, Leiden, 1957.
