Хаджі-Мурат [кінець 90-х рр. 18 ст, Хунзах, нині Дагестанська АССР, — 23.4(5.5) .1852, поблизу р. Нуха, нині р. Шеки Азербайджанська РСР], один з головних предводителів горців Дагестану і Чечні у визвольному русі, направленому проти царських колонізаторів, а також місцевих феодалів і проходівшем під гаслом мюрідізма . Виховувався в сім'ї аварських ханів. У 1834 брав участь в змові свого брата Османа проти імаму Гамзат-бека, після вбивства якого правив Аварським ханством спільно із ставлеником російських властей Ахмедханом Мехтулінським. У 1836 був звинувачений в таємних зв'язках з Шамілем і арештований; біг і влаштувався в аулі Цельмес (Дагестан). З того часу Х.-М. — один з найближчих соратників Шаміля. З 1843, коли Аварія була включена до складу імамата Шаміля, Х.-М. став наїбом аварських племен. Розбіжності з Шамілем по питаннях ведення війни і внутрішнього режиму в імамате, честолюбство Х.-М., а також боязнь переслідування з боку Шаміля за ряд військових невдач (особливо провал того, що очолювався Х.-М. походу в Табасарань в 1851) привели його до розриву з Шамілем. 23 листопада (5 грудня) 1851 Х.-М. біг до Чечні і перейшов на сторону росіян, які передбачали скористатися популярністю Х.-М. серед горців для залучення їх на свою сторону. Проте в квітні 1852 Х.-М. біг від росіян в гори і під час перестрілки був убитий. Кавказький фольклор зберігає ряд переказів про Х.-М.; останньому періоду його життя і смерті присвячена повість Л. Н. Толстого «Хаджі-Мурат».
Літ.: Зіссерман А. А., Хаджі-Мурат, «Російська старизна», 1881, березень; Хаджі-Мурат Гулла. Хаджі-Мурат Казанбій, Хаджі-Мурат. Мемуари, пер.(переведення) з аварського, Махачкала, 1927: Дяків Ст І., Історичні реалії «Хаджі-Мурата», «Питання історії», 1973 № 5.
