Хадім Киамуддін (р. 1907, Кама, провінція Нангархар), афганський поет, просвітитель, публіцист, громадський діяч. Пише мовою пушту і даруй. Сенатор. Здобув духовну освіту в мусульманських центрах Афганістану і Індії. У творчості Х. просвітницькі ідеї виражені ще в старих літературних формах, суспільна проблематика переплітається з міркуваннями на абстрактно-філософські і релігійні теми. Улюблений жанр Х. — ліріко-філософські есе (збірки «Нове життя», 1941; «Світ мріянь», 1960; «Талант і геніальність», 1961) і розповіді, в яких він ратує за викорінювання застарілих звичаїв («Рука долі», 1945; «Жінка з точки зору афганців», 1948; «Спостерігач», 1967). Перевів на пушту твори індійських і пакистанських письменників; автор робіт по історії афганської літератури і етнографії.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Невідомий багатир. Розповіді афганських письменників, М., 1961; у кн.: Заргуна. Збірка афганських розповідей, М., 1961.
Літ.: Герасимова А., Гирс Р., Література Афганістану, М., 1963.
