Фітомаса

Фітомаса (від фіто... і маса ) , загальна кількість живої органічної речовини рослин (як вищих, так і нижчих), накопичена до даного моменту в надземній і підземній сфері фітоценозу суші (ділянки лісу, лугу і т.п.) або водного простори. У надземну сферу, створюючу Ф., входять однорічні органи – листя і хвоя, асимілюючі втечі, а також квітки і плоди, і багатолітні – стволи і гілки дерев, втечі напівчагарників і ліан, що одеревіли, довголітнє листя і хвоя; у підземну – коріння, кореневища, бульби, цибулини, які також можуть бути однорічними і багатолітніми; крім того, у формуванні Ф. беруть участь слоєвіща і ризоїди нижчих рослин. Ці підрозділи характеризують структуру Ф., яка має свої особливості, специфічні для різних типів рослинних співтовариств і залежні від їх зонального положення (широтного, поясного і пр.). Так, при грубому зіставленні вагових показників в співтовариствах тайгової зони доля коріння у Ф. складає 20–25%, тоді як в пустинній зоні вона підвищується до 70–80% і навіть більш. Для кількісної характеристики Ф. найчастіше застосовують як вагові заходи (маса абсолютної сухої органічної речовини або ув'язненого в йому вуглецю), так і лінійні (особливо для коріння) або поверхні (особливо для листя і хвої). У лісознавстві частіше використовують об'ємні заходи ( м ³ і т.п.), а в спеціальних дослідженнях – енергетичні ( ерг і ін.). Для багатьох деревних порід встановлена (у СРСР, Японії і ін. країнах) кореляційна залежність між діаметром ствола на висоті грудей ( ДВН ) і структурними елементами Ф. і розроблені формули, що дозволяють по одному з параметрів (наприклад, ДВН ) визначати із задовільною точністю кількість листя (або хвої), стволової деревини, гілок і коріння. Для визначення кількості надземної Ф. перспективні також аерометоди, що дають величини урожаю пасовищних кормів, досить надійні для використання в практичних цілях. Величина Ф. може служити мірою досконалості біологічної організації фітоценозу, круговороту речовин і енергії в нім, його господарській цінності. Див. також Біомаса .

  Літ.: Родіну Л. Е., Ремезів Н. П., Базільовіч Н. І., Методичні вказівки до вивчення динаміки і біологічного круговороту у фітоценозах, Л., 1968; Поздняков Л. До., Протопопів Ст Ст, Горбатенко Ст М., Біологічна продуктивність лісів Середнього Сибіру і Якутії, Красноярськ, 1969; Грінгоф І. Р., Антонова До. Р., Алексєєв Би. М., Оперативний метод обліку урожаю рослинної маси ілака на пасовищах Каракумів, «Проблеми освоєння пустель», 1969 № 5, с. 43–47; Базільовіч Н. І., Родіну Л. Е., Розов Н. Н., Скільки важить живу речовину планети?, «Природа», 1971 № 1; Уткин А. І., Біологічна продуктивність лісів (методи вивчення і результати), в кн.: Лісознавство і лісівництво, т. 1, М., 1975.

  Л. Е. Родіну.