Фігнер (по мужові Філіппова) Віра Миколаївна [25.6 (7.7) .1852, д. Хрістофоровка Тетюшинського повіту Казанської губернії, – 15.6.1942, Москва], російська революціонерка, народник, член Виконавського комітету «Народної волі», письменниця. З дворянської сім'ї. У 1863–69 вчилася в Родіоновськом інституті шляхетних дівчат в Казані, в 1872–75 – на медичному факультеті Цюріхського університету. У 1873 увійшла до кружка «фрічей», член якого склали пізнє ядро «Всеросійській соціально-революційній організації» . У грудні 1875 повернулася до Росії, з 1876 член що примикала до «Землі і волі» групи народников-»сепаратістов» (Ю. Н. Богданович і ін.), брала участь в Казанській демонстрації 1876 в Петербурзі. У 1877–79, працюючи фельдшером, вела пропаганду в селах губерніях Самари і Саратовської. У 1879 брала участь в Воронежському з'їзді земльовольцев. Після розколу «Землі і волі» (1879) член Виконавського комітету «Народної волі». Вела революційну пропаганду серед інтелігенції, студентів і офіцерів в Петербурзі, Кронштадті і на півдні Росії. Брала участь в створенні і діяльності військової організації «Народної волі», в підготовці замахів на імператора Олександра II в 1880 в Одесі і в 1881 в Петербурзі. Після замаху на імператора Олександра II 1 березня 1881 вела революційну роботу в Одесі. З 1882, залишившись єдиним членом Виконавського комітету в Росії, намагалася відновити розгромлену поліцією «Народну волю». В результаті зради С. П. Дегаєва арештована в Харкові (10.2.1883). По «процесу 14-ти» (1884) засуджена до страти, заміненою вічною каторгою. Протягом 20 років відбувала одіночноє висновок в Шліссельбурзькій фортеці . У в'язниці писала вірші (1-і ізд.: «Вірші», 1906). З 1904 в засланні в Архангельської і Казанської губерній, в Нижньому Новгороді. У 1906 виїхала за кордон, де розвернула кампанію в захист політв'язнів в Росії (виступу в різних містах Європи, збір грошей, брошура про російські в'язниці, переведена на багато мов). У 1907–09 примикала до есерам, після викриття зради Е. Ф. Азефа вийшла з партії. У 1915 повернулася до Росії. Після Жовтневої революції 1917 займалася літературною працею, закінчила почату за кордоном книгу спогадів «Збережена праця» (1-е видавництво, ч. 1–3, 1921–22) – один з кращих творів російської мемуарістіки. Книга принесла Ф. усесвітню популярність і була переведена на багато іноземних мов. Ф. була членом Суспільства колишніх політкаторжан і засланців, співробітничала в журналі «Каторга і заслання», автор біографій народовольців, статей по історії революційного руху в Росії 1870–1880-х рр. Героїчне минуле революціонерки, непохитна принциповість і чесність створили Ф. величезний моральний авторитет.
Соч.: Повні збори соч.(вигадування), т, 1–7, 2 видавництва, М., 1932; Збережена праця, т. 1–2, М., 1964.
Літ.: Матвєєва І. Е., Ст Фігнер, М., 1961; Павлюченко Е. А., Ст Фігнер, М., 1963.
