Фуркат (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище — Закирджан Халмухамедов) (1858, Коканд, — 1909, Яркенд), узбецький поет, мислитель, публіцист. Вчився в медресе в Коканде, де вивчав арабську і персидську мови і класичну поезію Сходу; тут же почав писати ліричні і сатиричні вірші. У 1889 виїхав до Ташкента. З 1891 багато подорожував (по країнах Південної Азії і Балканського півострова). У 1894 що піддавався переслідуванням висміяної ним знать, Ф. вимушений був оселитися в Яркенде (Кашгарія, нині Синьцзян-Уйгурський район КНР(Китайська Народна Республіка)), де займався перекладацькою роботою і складанням збірки своїх творів. Ліричні газелі Ф. стилістично самобутні, відмічені свіжістю образів, затверджують гідність людини, протистоять релігійному містицизму і аскетизму. Сатиричні вірші викривають неосвічену користолюбну знать, торгашів, духівництво. У віршах соціального вмісту поет-гуманіст тужить про важке життя трудового народу, засуджує несправедливі громадські порядки. Разом з Мукимі Ф. очолював плеяду прогресивних поетів (Завки, Аваз і ін.). Виступивши як глава просвітницького руху в суспільній думці і літературі, Ф. розкрив значення російської культури для розвитку рідного краю і його інтелігенції. Просвітницькі ідеї Ф., його однодумців і послідовників зіграли значну роль в розвитку узбецької літератури, філософії і педагогіки, в боротьбі проти феодально-патріархальних встановлень.
Соч.: Танланган асарлар, т. 1—2, Тошкент, 1959; Танланган асарлар, Тошкент, 1975; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), Таш., 1958.
Літ.: Сабіров М., Суспільно-політичні погляди Закирджана Фурката, «Зірка Сходу», 1958 № 1; Абдугафуров А. Х., Про реалізм в узбецькій демократичній літературі..., у кн.: Проблеми реалізму в літературах народів Радянського Сходу, Би., 1974; Фуркат ва Мукимій хакида маколалар, Тошкент, 1958; Расул Х., Фуркат. [Танкидій-біографік нарис], Тошкент, 1959.
