Мукимі Мухаммад амін-ходжа (1850 або 1851, Коканд, — 25.5.1903, там же), узбецький поет. Народився в сім'ї пекаря. Вчився в медресе. Разом з поетом 3. Фуркатом очолював літературний кружок поетів, які збагатили лірику новим соціальним вмістом — співчуттям до простих трудівників. М. високо цінував передову російську культуру. У сатиричних віршах М. відбилося демократичне світосприймання поета. Він викривав лихварство чиновників («Землеміри», «Горе нашому краю» і ін.), торговців і заводчиків («Сатира на Віктора-бая», «Вексель», «Бенкет» і ін.), представників духівництва («Святий», «Син гріха» і ін.) і створив галерею сатиричних типів, імена яких стали прозивними. М. поклав початок новому жанру узбецької літератури — путньому нарису («Опис подорожей»). Його поезія надала дію на розвиток узбецької літератури по дорозі до реалізму. Помер в бідності.
Соч.: Асарлар тупламі, т. 1—2, Тошкент, 1960; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), Таш., 1959; Мукимі і Фуркат. Вибрані твори. Вступ. ст., сост. і прімеч. А. А. Зиріна, Л., 1972.
Літ.: Алімджан Х., Мухаммад Амін Мукимі, «Література і мистецтво узбекистану», 1938 № 5—6; Екубов Х., Узбек демократ шоїрі Мукимій, Тошкент, 1953; Олімжон А., Мухаммад Амін Мукимій. Хаєті ва іжоді, Тошкент, 1953; Карімов F., Мукимій, Тошкент, 1970.
