Функціональний аналіз (хімічний), сукупність хімічних і фізичних методів аналізу (головним чином органічних речовин), заснованих на визначенні в молекулах реакційно-здатних груп атомів (окремих атомів), — т.з. функціональних груп. Такими групами є, наприклад, гідроксильна (—ОН), карбоксильна (), нітрогруппа (—NO 2 ), аміногрупа (—NH 2 ) і ін. Ф. а. служить для підтвердження передбачуваного будови речовини або механізму реакції, для встановлення процентного вмісту в суміші окремих з'єднань відомої будови. У хімічних методах використовуються характерні реакції функціональних груп, наприклад утворення забарвленого комплексу при взаємодії спиртів з гексанітратоцератом амонія ROH + (Nh 4 ) 2 Ce (No 3 ) 6 ® (Nh 4 ) 2 Ce (OR)(No 3 ) 5 + Hno 3 , відновлення нітрогруппи в аміногрупу, яка легко ідентифікується. Багато функціональних груп можуть бути виявлені і кількісно оцінені також методами ядерного магнітного резонансу, мас-спектрометрії, інфрачервоної (ГИК) спектроскопії; наприклад, по спеціально розроблених діаграмах поглинання ГИК випромінювання функціональними групами (карти Колтгепа) здійснюється ідентифікація останніх, а по інтенсивності поглинання виробляється оцінка кількісного їх вміст.
Літ.: Бобранський Би., Кількісний аналіз органічних сполук, пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1961; Терентьев А. П., Органічний аналіз. Ізбр. праці, М., 1966; Чероніс Н. Д., Ма Т. С., Мікро- і полумікрометоди органічного функціонального аналізу, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1973; Клімова Ст А., Основні мікрометоди аналізу органічних сполук, М., 1975.
