Франк Ілля Михайлович [р. 10(23) .10.1908, Петербург], радянський фізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1968; член-кореспондент з 1946). Закінчив МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1930). У 1930–34 працював в Державному оптичному інституті, в 1934–70 – у Фізичному інституті АН(Академія наук) СРСР. Організатор і директор (з 1957) Лабораторії нейтронної фізики Об'єднаного інституту ядерних досліджень. Одночасно (з 1971) працює в інституті ядерних досліджень. Професор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (з 1940). Основні праці по фізичній оптиці і ядерній фізиці. Ще студентом під керівництвом С. І. Вавілова досліджував процеси гасіння люмінесценції в рідинах. Потім вивчав фотохімічні реакції оптичними методами. У 1937 спільно с І. Е. Таммом дав пояснення Черенкова – Вавілова випромінювання . За цю роботу Ф. спільно з іншими присуджена Нобелівська премія (1958). Вперше разом с В. Л. Гинзбургом розглянув т.з. перехідне випромінювання. Розвинув теорію Доплера ефекту (складного і аномального) в заломлюючому середовищу. Разом с Л. В. Грошевим експериментально досліджував народження пар електрон – позитрон g-квантамі. Досліджував поширення і розмноження нейтронів в гетерогенних графітових для урану системах. Цикл робіт Ф. присвячений вивченню реакцій на легких ядрах, в яких випускаються нейтрони, і взаємодій швидких нейтронів з ядрами. Запропонував і розробив імпульсний метод вивчення поширення нейтронів і відкрив при цьому т.з. дифузійне охолоджування нейтронів. Державна премія СРСР (1946, 1954, 1971). Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Ілля Михайлович Франк (До 60-ліття з дня народження), «Успіхи фізичних наук», 1968, т. 96, ст 2, с. 383–85.
