Франк (Franck) Сезар Огюст (10.12.1822, Льєж, – 8.11.1890, Париж), французький композитор і органіст. За походженням бельгієць. Займався в Паризькій консерваторії в П. Ж. Циммермана (фортепіано), Ф. Бенуа (орган), Е. Леборна (композиція). З 1843 був органістом паризьких церков, викладав. З 1872 професор Паризької консерваторії (клас органу). Серед його учнів – Ст д''Енді, А. Дюпарк, Е. Шоссон, Ш. Борд. Один із засновників Національного музичного суспільства (1871), очолював його з 1886. У творчості Ф. – представника музичного романтизму 2-ої половини 19 ст, знайшли віддзеркалення традиції франц.(французький), флам.(фламандський), бельг.(бельгійський) музики, а також і. С. Баха, віденської класичної школи і романтизму. Багатьом його творам властива піднесена і глибока лірика. Основне місце в творчій спадщині Ф. займають інструментальні жанри, що поєднують класичну форми з романтичною поривчастою музики: симфонія (1888), симфонічні поеми «Еоліди» (1876), «Проклятий мисливець» (1882) і «Психея» (з хором, 1888), поема «Джінни» (1884) і «Симфонічні варіації» (1885) для фортепіано і оркестру, камерно-інструментальні твори; вигадування для фортепіано, органу. Значителен його вклад у вокально-симфонічну музику: ораторії «Спокутування» (симфонія-поема, 2-я редакція 1874), «Заповіді блаженства» (1869–79) і ін., а також опери «Гульда» (1885 поставлена в 1894), «Гизела» (закінчена Ст д''Енді, Е. Шоссоном і ін., поставлена в 1896).
Літ.: Рогожіна Н., Сезар Франк, М., 1969; Dindy V., Cesar Franck, P., 1930; Dufourcq N., Cesar Franck, P., 1949; Gallois J., Franck, P., 1966; Mohr W., С. Franck, 2 Aufl., Tutzing, 1969.
