Франклін (Franklin) Бенджамин (Веніамін) (17.1.1706, Бостон, – 17.4.1790, Філадельфія), американський просвітитель, державний діяч, учений. Народився в сім'ї небагатого ремісника. З 10 років працював спочатку в майстерні батька, потім в друкарні старшого брата. У 1723 переїхав до Філадельфії. У 1724–26 жив в Лондоні. У 1727 заснував у Філадельфії власну друкарню. Віддаючи вільний час самоосвіті, Ф. став одним з образованнейших людей свого часу. У 1729–48 видавав «Пенсільванську газету» («Pennsylvania Gazette»), в 1732–58 – щорічник «Альманах бідного Річарда». Заснував у Філадельфії першу в англійських колоніях публічну бібліотеку (1731), Американське філософське суспільство (1743), Філадельфійську академію (1751), що стала основою Пенсільванського університету. У 1737–1753 був поштмейстером Пенсільванії, в 1753–74 – поштмейстером всіх сівши.(північний)-амер. колоній. Ф. – один з ініціаторів скликання першого конгресу представників колоній в Олбані (1754), якому запропонував план об'єднання колоній. У 1757–75 (окрім 1762–65) представляв сівбу.(північний)-амер. колонії в Лондоні. Після початку Війни за незалежність в Сівбу. Америці 1775–83 повернувся на батьківщину. Був вибраний в 2-й Континентальний конгрес, брав участь в підготовці Декларації незалежності 1776 . В 1776–85 посланець у Парижі. Сприяв зміцненню міжнародного положення США. При його сприянні і участі були поміщені Американо-французький договір 1778 про союз і Версальський мирний договір 1783, по якому Великобританія визнала незалежність США. У 1785 вибраний президентом Законодавчих зборів штату Пенсільванія. Брав участь в роботі Конституційного конвенту по виробленню Конституції США 1787.
В основі політичних переконань Ф. лежить концепція природних і невід'ємних прав людини, до яких він відносив життя, свободу, власність. Вважаючи, що основою держави є суспільний договір, Ф. затверджував право народу (в разі порушення урядом цього договору) на повстання. Спочатку Ф. виступав за посилення самостійності колоній в рамках Британської імперії, потім, з розвитком революційного руху, – за відділення колоній від метрополії і проголошення політичної незалежності. В період вироблення конституції Ф. відстоював принцип федерації всіх штатів із збереженням широкої місцевої самоврядності, виступав проти посилення виконавчої влади, за встановлення загального виборчого права, не обмеженого майновим цензом. Ф. був рішучим противником рабства.
В області політекономії Ф. виступив проти пануючої меркантилістської теорії, відстоював економічні переконання фізіократов . За півстоліттям до А. Сміта Ф. сформулював трудову теорію вартості, ставши, по словах До. Маркса, «одним з перших економістів, який... розгледів природу вартості...» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 60, прим.(примітка)).
По своїх філософських переконаннях Ф. примикав до дєїзму . Ортодоксальній церковній догмі він протиставляв ідею «природної релігії», в якій роль бога зводилася до акту створення світу; Ф. розглядав рух як іманентну властивість матерії. Етичні переконання Ф. грунтувалися на уявленні про природний, утилітарний характер моральності, яка має бути звільнена від релігійної санкції.
Увага Ф. як ученого залучали самі різні явища природи. Він зібрав обширні дані про штормові вітри (норд-остах) і запропонував теорію, що пояснювала їх походження. При його участі були проведені виміри швидкості, ширину і глибини Гольфстріму і цю течію (назва якому дав Ф.) було нанесено на карту. Проте основною областю досліджень Ф. була фізика. Велике значення для поширення фізичних ідей Ф. у Європі зіграли його листи до П. Коллінсону (член Лондонського королівського суспільства), який опублікував їх на власні засоби. Ф. займався виміром теплопровідності різних матеріалів, вивчав явища охолоджування рідині при випарі, досліджував поширення звуку у воді і повітрі і т.д. Найбільше значення мали його роботи по електриці (1747–53). Ф. пояснив принцип дії лейденської банки встановивши, що головну роль в ній грає діелектрик, що розділяє провідні обкладання; ввів загальноприйняте тепер позначення електрично заряджених станів «+» і «–»; розробив загальну «унітарну» теорію електричних явищ, що виходила з припущення про існування єдиної електричної субстанції, недолік або надлишок якої обумовлює знак заряду тіла. Велика заслуга Ф. – встановлення тотожності атмосферної і отримуваної за допомогою тертя електрики і доказ електричної природи блискавки. Виявивши, що металеві вістря, сполучені із землею, знімають електричні заряди із заряджених тіл навіть без зіткнення з ними, Ф. запропонував ефективний метод захисту від грозового розряду – громовідвід . Ф. належить також ряд інших технічних винаходів: лампи для вуличних ліхтарів, економічна «франкліновськая» пекти, особливий музичний інструмент «електричне колесо», що обертається під дією електростатичних сил, вживання електричної іскри для вибуху пороху і ін.
Наукові заслуги Ф. отримали широке міжнародне визнання. Він був вибраний почесним членом ряду іноземних академій і суспільств, у тому числі Російською АН(Академія наук) (1789).
Соч.: The writings, v. 1–10, N. Y., 1905–1907; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Ізбр. проїзв.(твір), М. 1956; у кн.: Американські просвітителі, т. 1, М., 1968; Досліди і спостереження над електрикою, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1956.
Літ.: Радовський М. І., Ст Франклін, М. – Л., 1965; Гольдберг Н. М., Вільнодумство і атеїзм в США (XVIII–XIX вв.(століття)), М. – Л., 1965; Van Doren С., Ст Franklin, N. Y., 1938; Crane V. W., Ст Franklin and а rising people, Boston, 1954.
